Знайомство лопушнянина Романа та Іванки (родом з с.Вікнини Збаразького району) розпочалося з випадкового телефонного дзвінка, після чого зустрілися, покохали один одного, а через рік одружилися. Іванка навчалася в одному з Тернопільських вишів, але залишила навчання, позаяк весь свій час присвячувала сім’ї, домашньому господарству, облаштуванню побуту, вихованню дітей: синочка Назарчика і донечки Настусі. Коли діти підросли, хотіла якось самореалізуватись, влаштуватись на роботу. Та де ж її в селі знайти? А заробітки, вважають, не вихід з ситуації для молодої сім’ї, адже діти мають відчувати постійно материнську ласку, турботу і батьківське плече. До занять городництвом і садівництвом підштовхнула мама Іванки (сьогодні уже покійна), мовляв, спробуйте вирощувати ранню городину, що завжди затребувана і приносить чималий дохід. Ось так з материнського благословення розпочався овочево-ягідний бізнес родини Яремків.
Спочатку вирощували молоду картоплю, а також ранню городину, возила на тернопільський оптовий нічний ринок. Це приносило непогані заробітки, хоч і труд не легкий. Завдяки вигідній ціні змогли заробити чималу суму і придбати техніку, необхідну для догляду за городиною. Вперше за багато років картоплю обробляють механічним способом: саджалкою садили, просапним культиватором обробляли від бур’янів, підгортачем підгортали, копалкою збирали урожай. Цьогоріч площу під картоплю вже збільшили до 80 сотих.
Спробували себе у ягідництві. П’ять років тому придбали 600 корчів смородини і відвели під вітамінну ягоду 10 сотих. Одночасно й посадили 10 сотих малини ремонтантних сортів, що плодоносить з середини липня і аж до перших приморозків. Головне, вчасно підживити та обробити від шкідників і бур’янів, а далі — регулярний збір врожаю. Де шукали ринок збуту? Іванка вважає це величезною проблемою в нашій державі. Позаяк, окрім того, що цінова політика на ягоди в Україні бажає бути кращою, то і збувати особливо нікуди. Здебільшого ягоди возила до обласного центру, здавала за оптовими цінах на заморозку. Винятком для сільчан, які плекають малинники, став сезон-2021. Адже вперше за багато років її почали забирати фактично з плантації, що не маловажно: зібрав і відразу здав, отримавши за це ще й непогані кошти. Ціна на ароматну ягоду за останні роки побили справжній рекорд, сягнувши в деякі дні навіть понад 100 грн/кг, що дало змогу селянинові відчути справжній «смак» грошей. Пригадує Іванка кризові роки, коли за безцінь доводилось здавати ягоди, щоб хоч покрити частину витрат, а одного року ягоди взагалі ніхто не збирав, все обсипалося на землю. Тоді було бажання закинути неприбуткове заняття, частину саджанців все ж таки переорали, а декілька сотих залишили.
Облюбувало сімейство ще одну ароматну ягоду — полуницю. І хоч технологія вирощування цієї культури вимагає постійної боротьби з бур’янами, щотижневої просапки і прополки, на думку співрозмовниці, воно цього вартує, адже останніми роками ціна на полуницю тішить сільських трударів. Минулоріч, наприклад, всю полуницю розпродали прямо з городу, цього літа мали багато замовлень з Ланівців і Збаража. В обробітку Яремків близько 2 га поля, ще 1 га взяли в оренду, наразі готують площу під малину, полуницю, також планують більше садити картоплі.
Лопушненці зробили велику ставку на овочево-ягідний бізнес, працюють тільки у цьому напрямку і продовжуватимуть розвиватися та експериментувати… Вже декілька років, як не тримають худоби (раніше мали корову, свині, коні), навіть дрібної птиці, бо невигідно. За кошти, що отримують за паї, можуть все придбати.
Здебільшого, господарськими справами займається Іванка, бо чоловік приїжджає лише на вихідні, адже працює прорабом на одній з львівських фірм. Її день розпочинається о 5 годині ранку, а коли їздить на нічні базари, то ще раніше. Зі збором ягід допомагає свекруха, якось вдвох справляються, а коли є потреба, залучають дітей, адже є біля чого поклопотатися. Якщо врожай, то за день могли зібрати й до 120 кг смородини, 100 кг малини… Більша частина чоловічої роботи лягає на плечі 13-річного Назарчика. Хлопець дуже любить техніку, з неабияким азартом сідає на трактор і допомагає з городніми роботами. Для нього за щастя, коли мама просить кудись поїхати чи щось підвести і гордиться тим, що залишається за старшого, коли тато на роботі.
Сімейство з ранньої весни — до пізньої осені проводить в праці. А взимку — з’являється чимало вільного часу, який Іванка найбільше цінує, адже має змогу повністю присвятити родині, спілкуванню з дітьми. Люблять подорожувати, пізнавати цікаві локації не лише рідної країни, а й інших, зокрема уже побували в Чехії. Саме минулорічний карантин у зв’язку з поширенням коронавірусу, підштовхнув до подорожей Україною. Всидіти з малечею вдома було непросто, тож Яремки вирішили провести своїм домочадцям пізнавальну, але незвичну екскурсію містами і селами. За один день з вікна авто діти мали змогу помилуватися красою Хмельницького, Вінниці, Житомира, Києва, Рівного. Кажуть, було дуже цікаво і залишилось чимало позитивних вражень. А вже з наймолодшим синочком їздили у Львів, Луцьк, Карпати, планують побувати ще у багатьох цікавих місцях східної України. До речі, в Карпати подружжя закохалося з першого разу, а поїздка в гори для малечі — найкращий відпочинок.
Своїм життям сім’я з Лопушного задоволена: люблять те, чим займаються, мають хліб й до хліба. Єдина їхня мрія — аби всі були здорові і… щасливі… Вони навчилися жити так, щоб надіятися лише на власні сили, вірити у краще завтра, не чекаючи допомоги ні від кого. Яремки беруть активну участь у житті села. Якщо потрібно, можуть і коштами допомогти на благоустрій, адже хочуть, щоб воно було красивим і комфортним для людей. А це, вважають, великою мірою залежить від кожного мешканця.
Олеся МЕЛЬНИЧУК.
