Дмитро народився у Борщівці 14 серпня 1992 року, навчався у місцевій школі, здобував фах автослюсара у Тернопільському коледжі, ветлікаря у Київському університеті, закінчив школу поліції на Рівненщині. З 2015 року був на службі у Національній поліції. З 2019 року — учасник бойових дій, а також отримав нагороду «Ветеран війни».
Про свого земляка борщівляни говорять лише хороше: був щирим, позитивним, чесним, справедливим, любив життя і готовий був поділитися з друзями і рідними останнім.
Найважче переживати втрату дорогої людини — рідним. У Дмитра вдовою залишилась молода дружина, досі не можуть оговтатися від важкої трагедії мама, тато, сестри, маленький братик, бабусі й дідусь. В їхніх серцях Дмитро назавжди залишиться живим.
Мама Марія крізь сльози розповідає про свого синочка:
— Мій Дмитрусь змалку був активістом. Дуже гарно співав, грав на гітарі, брав участь у житті школи. Любив колядкою потішити усіх стареньких сільчан, хворих, немічних, аби принести їм краплинки радості, співчував чужому горю. А ще син дуже любив тварин, а особливо собак…На Дмитра завжди можна було покластися, допомагав бавити сестричок,поратись по господарству, важко працював. У червні 2021 року звив сімейне гніздечко. З дружиною Альонкою будували плани, мріяли і любили один одного, але життя обірвалося в одну мить…
Похоронили Дмитра у рідному селі. Прощалися з мужнім захисником усім селом, з’їхалися родичі, друзі, однокласники. Похоронна церемонія пройшла за участі священників ПЦУ та представників церкви ХВЄ. Труну з тілом Дмитра покрили жовто-блакитним прапором, встелили живими квітами і вмили слізьми.
Вічна пам’ять молодому захиснику і Царство Небесне.
Олеся МЕЛЬНИЧУК.
