Волонтерство — це самовіддача, бажання і наближення сьогодні спільної мрії для всіх українців — Перемоги!
Жінки, чоловіки, діти і підлітки, дівчата і хлопці — усі, хто має стержень небайдужості, знаходять можливість і заняття по-можливості, щоб допомогти захисникам і захисницям. Лановеччина — яскравий приклад активного волонтерства.
Труси для настрою: у квіточки, горошок і смужечку
Сергій Таранов разом із дружиною Оксаною до повномасштабної війни планували започаткувати швейний бізнес. Придбали обладнання, знайшли приміщення. Але 24 лютого перекреслило усі плани подружжя. Та це не завадило їм посильно допомагати армійцям — шили шкарпетки, труси і передавали на фронт. Небагато, бо не мали вдосталь тканини, але головне — бажання. І коли я звернулася з проханням пошити труси і дала тканину — не відмовили. Навпаки, просили більше тканини і висловили готовність у вільний від роботи час допомагати. «Ми б могли задіяти ще швачок-волонтерок і з радістю працювали б на користь захисникам», — каже Сергій.
Подружжя Таранових живе у Ланівцях. Займаються трохи сільським господарством. Днями Сергій привіз пошиті труси різних розмірів. Всього 51. Того ж дня декілька з них поїхали на службу фронтовикам на передову.
Отож, у кого є нова тканина, яку ви не плануєте використовувати, або ж не пошкодуєте на добру справу, можете писати в коментарях. Будемо раді кожному метру. Труси, якщо буде більше штук, відправимо на госпіталь. Вони, кажуть, медики, легко одягаються на поранених, не тиснуть, не парять і приємні до тіла (не синтетика).
Хлопці жартують, що «труси сімейні, а ми ж не одружені». На війні — головне, щоб було зручно. А те, що «сімейні», і в квіточки, то це для настрою.
Моторика рук — на сіткоплетення
«Не величезні об’єми, але краще дрібниця, аніж нічого». Так вважає родина Воронюків, які взялися плести сітку для підрозділу свого чоловіка, брата, батька і дядька Петра Воронюка, який на фронті. Це нове заняття для них, яке опанували швидко. Тетяна Воронюк раніше щодня ходила плести сітки, аж поки не взялася сушити овочі на борщ. Разом Наталією (дружина чоловікового брата) навчили своїх синів. Сьогодні двоюрідні брати Ярослав, Олексій, Сергій завзято плетуть основу сітки. Малий Єгорка плете патріотичні браслетики на руку воїнам.
Тетяна і Наталя вже нафарбували тканини, нарізають смужки, щоб діти плели маскування на основу.
А ще хлопці активно допомагають мити і чистити овочі, які мами готують для сушіння, стежать за роботою сушарки.
Загалом Воронюки — не єдине сімейство волонтерського підряду на Лановеччині. Просто їх мені найлегше вдалося «зловити» за роботою.
У волонтерському центрі плетуть “кікімору”
У волонтерському центрі, яким опікуються дівчата з громадської організації “Простір Активної та Сучасної”, ніколи не буває порожньо чи сумно. Тут і бійцям знайдуться корисні речі, продукти чи медикаменти, і переселенцям щось підберуть з гуманітарної допомоги, і про дозвілля дітей подбають. Звідси не один автомобіль із гуманітарним вантажем відправляли в гарячі точки фронту. Волонтери-водії постійно в русі: завантажити/розвантажити, завезти/привезти/розвезти… А віднедавна волонтери і волонтерки почали плести захисні накидки для воїнів. “Кікімору” плетуть на манекені, якому навіть ім’я дали — Толік. Навколо Толіка “крутяться” з нитками та тканиною і хлопці, і дівчата. Чоловікам старшого віку це заняття навіть подобається. Виходить справно, запевняють бійці, котрі приміряли такий “одяг” на себе. Це вже третя “кікімора”. І не остання, бо в Ланівцях більше ніхто не “готує” такий “костюм” військовим, а попит на нього є.
Наталя ГАМЕРА
