«Прийдіть до Мене, усі струджені та обтяжені, і Я вас заспокою!Візьміть на себе ярмо Моє, і навчіться від Мене, бо Я тихий і серцем покірливий, і знайдете спокій душам своїм.Бо ж ярмо Моє любе, а тягар Мій легкий!» (Мв. 11:28-30)
Відтак, вже більше двох десятків років, у Ланівцях б’ється серце парафії Покрови Пресвятої Богородиці, яка щоденно збирає біля себе струджених і обтяжених, щоб відкрити їхні серця на дію Божої ласки, на ревну молитву, на щире покаяння. У 2000 році правлячий архиєрей владика Михаїл Сабрига дав благословення на духовну опіку вірних, які проживають на території Лановеччини, а на початку 2001 року Тернопільська облдержадміністрація видала свідоцтво про реєстрацію статуту греко-католицької релігійної організації тоді ще в селищі міського типу Ланівці. Двадцять років вірної служби на парафії святкує і наш духовний наставник — отець Мирон Бречко. Турбота про дім Господній, його творення, як духовної спільноти парафії, від колишнього газового складу до каплички, будівництво власне самого храму з 2002 до 2007 року — це велика історія повернення греко-католицької церкви на Лановеччині в короткій оповіді. Камінь до каменя, піщинка до піщинки, щира молитва та віра дали змогу возвести Господній дім.
Сьогодні ж парафія храму Покрови Пресвятої Богородиці живе, вона об’єднує людей в любові до Бога, прославляє та проповідує християнські цінності, творить майбутнє нашої української держави. При парафії діють спільнота «Матері в молитві», катехизація, майже щорічно проходить свято Першої урочистої сповіді та причастя. Незмінною традицією багатьох років є парафіяльна проща до Зарваниці — і на Загальнонаціональну, і до свята Преображення, коли вірні храму нашого та із села Синява, що на Збаражчині, разом вирушають до паломницької святині — Зарваниці. Окрема увага звертається і на участь дітей в парафіяльному житті, адже дитина мусить чути про Бога, знати, що храм — дім Божий. Відтак, писанкарство напередодні Великодня, свято Миколая, канікули з Богом в літній період та багато інших заходів упродовж року проводиться власне заради того, аби показати, що Бог любить дітей, радіє, коли у Його домі звучать голоси найменших вірних, коли прислуговують під час літургій, коли моляться.
Добродушність, благодійність, доброзичливість — це те, чим парафія Покрови Пресвятої Богородиці живе у своєму повсякденному житті. Збірки для потреб військовослужбовцям, людям, які перебувають у Територіальному центрі надання соціальних послуг (перед Миколаєм, Великоднем), людям з особливими потребами, тим, чиє життя спіткало горе. Уся церковна спільнота — велика Божа родина, яка відкрита до людей, є підтримкою цілої громади, адже щороку саме наша парафія організовує передвеликодній Хресний хід, гуртуючи усе місто, приготовляючи до славного свята Воскресіння Христового.
Церква Покрови Пресвятої Богородиці святкує свій невеликий, але значущий ювілей. Щиро дякуємо Богу за отця Мирона Бречка, який вірно служить в ім’я Господнє. Особлива шана парафіянам, які жертвують на розбудову храму, його розпис, утримання. Наша парафія жива — щонеділі гучно звучить свята літургія, щодня храм відкритий для зустрічі з Христом.
«Церква — це ми всі, Божий люд. Священники, єпископи є слугами Божого люду. Вони повторюють, пригадують те, що Господь Бог вчить нас. Вони діляться тим, що Господь дає, аби нас освятити. Тому не вживаймо слова «Церква» на означення якоїсь особливої відповідальної групи. І коли ми говоримо про Церкву, нехай кожен скаже: «Я також Церква. Я є частиною Божого люду», — говорив Бл. Л. Гузар. Тож відкриймо своє серце для Христа та Церкви.
