Крамнички з широким асортиментом промислової групи товарів та квітами “Аладдін”, “Жасмін” і “Алі-баба” мають велику популярність у Ланівцях. Східні мотиви їхніх назв спочатку трохи дивували покупців, люди часто плутали “Аладдін” з “Алі-бабою” та вважали, що магазин флористики “Жасмін” має назву квітки.
Власниця Людмила Ковальчук пояснює, що назву крамничкам придумав її чоловік Спартак Алекберов:
— Батько Спартака — азербайджанець, мама — українка, а мій чоловік народився в Москві. Магазинам дав назву за мотивами мультфільму, а загалом — хотів додати східного мотиву в наш український бізнес, — ділиться маленькими секретами ланівчанка. — Першим відкрили “Аладдін” із сувенірами, посудом, іграшками, біжутерією та різними подарунковими дрібничками. Оскільки моїм улюбленим заняттям є флористика, тож наступним був квітковий магазин. Але “Жасмін” у нас — це не назва квітки, як помилково вважають покупці, це наречена “Аладдіна”. Наразі на деякий час закрили «Алі-бабу», бо переносимо в інше місце.
Здавалося б: що спільного у товарах для любителів різних видів спорту й туризму з допінгом (англ. doping, від сленгового англ. dope «давати наркотики»)?
Ці поняття об’єднало подружжя Гавришків, які відкрили спеціалізований магазин з канцтоварами, інвентарем для риболовлі, полювання, різних видів спорту, туризму. Чому? А щоб зацікавити покупця.
— Назву «Допінг» нашому магазину придумала моя дружина, — каже підприємець Олег Гавришко. – Іноді щось незвичне, суперечливе чи взагалі дивне краще запам’ятовується, аніж розумне, влучне, правильне. Є таке поняття, як маркетинговий хід. У нас саме цей варіант.
І справді: покупці, а тут чимало постійних, обговорюють неоднозначну назву, розуміючи значення поняття «допінг». Однак, охоче купують саме в цій крамничці необхідні товари даної групи.
Кафе швидкого перекусу «Picnic», за словами власниці Ірини Жигайло, 80 відсотків продукції реалізовує на виніс. Цей популярний спосіб швидкої їжі, за бажанням клієнта навіть з доставкою, ланівчани та гості міста дуже полюбили. Не було значної перерви у роботі закладу й у час жорсткого карантину, бо їсти люди хочуть завжди.
У маленькій кафешці приємна атмосфера. Інтер’єр – це справа рук господині, її задум і естетичний смак.
— Пікнік – це посиденьки близьких друзів чи родини, тож обов’язково має бути затишно і по-домашньому, — із захопленням говорить Ірина. – Для мене зелений і жовтий – це кольори природи, тож ми їх тут використали по-максимуму. А «Picnic» наш сприятиме доброму настрою відвідувачів, ми раді бачити наших багаточисельних постійних клієнтів. Зараз взялися за оновлення інтер’єру, додаємо м’яких меблів, різних дрібничок для маленьких відвідувачів. Знаю, що всі діти люблять фастфуд, хоч, як мама, розумію шкідливість такої їжі. Але це задоволення бюджетне і зручне. Єдиний мінус у нас – маленьке приміщення.
Молодь поміж собою кафе «Picnic» називає «ріспісом», якщо читати назву українською. Виявляється, власниця не знала про такий варіант назви. Але не ображається. «Головне, — переконана підприємиця, — щоб люди не нарікали на якість обслуговування та наша продукція їм смакувала!»
У приміщенні славнозвісного лановецького старого млина поряд із продуктовим магазином та мотелем нещодавно відкрили бар. Це наразі чи не єдиний заклад у місті, де можна покурити кальян.
— Із назвою ми особливо нічого не вигадували, бо розуміємо, що якби написали на вивісці, наприклад, бар «Орхідея» чи ще якось, то все одно місцеві називали б млином, — переконана Оксана Бурбан.
Віднедавна підприємиця орендує частину приміщення у відреставрованій будівлі, літочислення якої бере початок ще з минулого сторіччя. Автентичність споруди її власники не руйнували, тож під час ремонтних робіт намагалися зберегти історичну цінність пам’ятки архітектури місцевого значення.
У залі бару, за словами власниці, можна розмістити до пів сотні осіб. На вулиці – на десяток менше. Тут, як відгукуються відвідувачі, смачно готують і гарно подають страви. Персонал привітний, в залі та на вулиці чисто і комфортно. Мабуть, вартує пересвідчитись у цьому, або ж спростувати оди, які доводилося чути про «Старий млин». Саме так у перекладі звучить «OLD MILL».
Наталя ГАМЕРА
