– Оксано Іванівно, як охоплені інклюзивною освітою маленькі мешканці громади, скільки інклюзивних класів створено?
– У Лановецькій громаді проживає 105 дітей з інвалідністю від 0 до 18 років. В школах функціонує 19 інклюзивних класів, у яких навчається 22 учні з особливими освітніми потребами та 1 дитина в закладі дошкільної освіти. Загалом, хочу наголосити, що інклюзивна освіта – це не лише інтеграція дітей з особливими освітніми потребами в освітнє середовище, а й організація спільного навчання, що охоплює всіх дітей. Інклюзія – великий крок у розвитку освіти, коли кожна дитина з особливими освітніми потребами (ООП) може прийти до звичайної школи, де педагоги створюють усі необхідні умови, щоб вона відчувала себе захищеною, їй було зручно навчатися й адаптувати програму саме під її освітні потреби. В цьому напрямку упродовж декількох років маємо позитивні результати.
– Як організовано роботу в інклюзивних класах?
– У кожному інклюзивному класі працює асистент вчителя, який, за потреби, надає допомогу, додатково навчає дитину, яка має особливі освітні потреби, а також інших учнів. Головне завдання асистента вчителя – допомагати вчителю навчати дітей з ООП. За цих обставин, асистент працює не лише з однією дитиною, а з цілим класом. Адже в основі роботи лежить командний підхід, бо асистент вчителя і вчитель – це команда, що має навчитися працювати разом і не конкурувати між собою.
Щороку з державного бюджету надходить субвенція, за кошти якої директори шкіл облаштовують спеціальні ресурсні кімнати, закуповують дидактичні, розвиваючі, допоміжні матеріали, засоби навчання. Цьогоріч для покращення матеріально-технічної бази шкіл, де є інклюзивні класи, виділено 205 тисяч грн. Також щороку на Лановецьку ТГ держава виділяє 177 800 грн для оплати послуг педагогів, які додатково займаються з дітьми.
– Яку роль ресурсні кімнати відіграють у розвитку дітей з особливими освітніми потребами?
– Це яскравий приклад обстановки сучасної кімнати так, щоб умовно розділити її на різні сектори. Поділ простору дозволяє структурувати навчальний процес для дітей з інвалідністю, а також впливає на їхній емоційний стан. Тут можна відпочити, індивідуально попрацювати, поспілкуватися з педагогом чи психологічно розвантажитися. Такі кімнати облаштовано в Лановецькому ЗЗСО І-ІІІ ступенів №1 ім.Юрія Коваля та Лановецькому ЗЗСО І-ІІІ ступенів №2. Також у школі №2 діти мають змогу позайматися на тренажерах. Окрім цього, у Вишгородку, Лановецьких школах №1 та №2 є спеціальні вбиральні.
– Понад два роки тому в Ланівцях відкрили інклюзивно-ресурсний центр. Яке його призначення і які послуги можна там отримати?
– На базі школи №2 2,5 роки тому запрацював інклюзивно-ресурсний центр, основна мета роботи якого полягає у наданні фахівцями комплексної оцінки дітям з ООП і допомоги дитині та батькам адаптуватися до освітнього процесу, налагодити комунікацію з оточуючими та здійснювати психолого-педагогічний супровід. Кваліфіковані спеціалісти надають додаткові освітні послуги, з дітьми щодня працюють директор центру, вчитель-реабілітолог (лікувальна фізкультура), вчителі-логопеди, вчитель-дефектолог (олігофренопедагог).
– А скільки дітей з інвалідністю навчається в загальних класах?
– Близько 70 дітей.
– Чи є в громаді діти, які через інвалідність не ходять до школи взагалі? Як їх навчають?
– Вісім дітей через складні захворювання не відвідують шкіл, однак, більшість з них навчаються за індивідуальною програмою, вдома. Також півтора роки тому придбано спецавтомобіль, призначений для надання психолого-педагогічних, корекційно-розвиткових послуг. Авто обладнане необхідними корекційно-розвивальними засобами. Тож тепер спеціалісти ІРЦ можуть надавати освітні послуги за місцем проживання дитини.
– Чи плануються якісь нововведення в плані інклюзивної освіти у 2021-2022 навчальних роках?
– Наразі ніяких нововведень не передбачається. Продовжуємо працювати у цьому напрямку, набираємося досвіду, удосконалюємося.
— Можна сказати, що ми були першопрохідцями інклюзивної освіти, — розповідає мама Владислава Черемісова Неоніла. — У 2016-2017 навчальному роках на базі Лановецької ЗОШ І-ІІІ ступенів №1 ім.Юрія Коваля було відкрито перший інклюзивний клас. Щоправда, пропонували навчання в спецшколі для слабочуючих дітей, оскільки Владу поставили діагноз «Двобічна сенсоневральна приглухуватість І-ІІІ ступеня», але ми були категоричні, наполягли на інклюзивному навчанні й жодного дня не пошкодували про це. Інклюзія для таких діток — це великий плюс. Перш за все тому, що він постійно комунікує з ровесниками, тягнеться до здорових діток, бере з них хороший приклад, хоче бути не гіршим від них. Бачимо прогрес у розвитку нашого сина: став упевнений в собі, життєрадісний, хоче вчитися.
Владиславу подобається все, про що навчають у школі: із задоволенням береться за приклади й задачі, малює, любить українську мову. Дуже важливо, що до нього доброзичливо ставляться однолітки, а вчителі намагаються за кожен навіть маленький успішний крок хвалити і заохочувати. Жодного разу не чула скарг від педагогів, лише позитив. Але найбільше він прикипів до асистента вчителя Олени Тарасюк, яка щоранку зустрічає його біля школи, допомагає опанувати шкільну програму, підтримує і заохочує. А коли розпочалися літні канікули, Влад кожного дня телефонував до Олени Василівни, доводилося інколи й телефон забирати, щоб не набридав. Велике батьківське спасибі їй за таке чуйне й доброзичливе ставлення, адже вона справді педагог від Бога. Загалом, щиро дякуємо всім вчителям, які повірили в успіхи нашого сина і допомагають йому.
Олеся МЕЛЬНИЧУК.
