Знайомтеся: Вікторія Герасимюк, військова на псевдо «Зозулька», яка не дочекавшись свого 18-річчя, уже стояла на порозі Лановецького військового комісаріату і просила взяти в ряди захисників нашої держави. Її два рази повертали додому, переконуючи, що такій молодій дівчині не місце в армії. Однак вона не відступила від своєї мети, і коли втретє прийшла до військкомату, її зарахували до високомобільних десантних військ (ВДВ).
Своє покликання наша героїня відчула ще у 12 років, коли двоюрідний брат Олександр, учасник всеукраїнської організації «Тризуб» імені Степана Бандери, взяв її на вишкіл. Атмосфера патріотизму та сили духу тризубівців наповнили її серце і дівчина зрозуміла, що хоче пов’язати своє життя із захистом Батьківщини.
У свої 14 років Вікторія була на Майдані у Тернополі та Києві. По дорозі до столиці її двічі знімали з поїзда через вік, але вона таки доїхала, бо вважала, що мусить зробити свій вклад у зміни в нашій країні. Майдан горів, лунали постріли та вибухи, лежали покалічені тіла, однак юнку це не лякало, а лише загартовувало. Вона вступила до Правого Сектору, де перебувала аж до початку війської служби.
«У шкільні роки мріяла про кар’єру військової. У 2017 році пішла служити у 80 десантно-штурмову бригаду. Мені не було страшно, бо я чітко усвідомлювала, куди йду. Знала, що то мій обов’язок задля кращого майбутнього для наших батьків та дітей. Була готова до холоду, проживання у польових умовах, фізичних навантажень та недоспаних ночей. Я була єдиною дівчиною у всьому взводі. Оскільки з дитинства більше дружила з хлопцями, тож адаптувалася швидко.
Перший рік перебування в армії був морально важким, бо через стать командування не сприймало мене серйозно. Однак своїми вчинками, наполегливою працею, жіночою міцністю я дослужилась до командира відділення й довела, що жінці таки місце в армії. Ми морально витриваліші, сильніші та розсудливіші, тому багато речей можемо робити краще за чоловіків.
За 4 роки служби була і в АТО. Саме там зрозуміла: «Коли потрібно стріляти — стріляй. Не потрібно себе гризти, що ти вбиваєш людей. З протилежного боку немає і не було людей, лише злочинці, що нищать твій народ і твою батьківщину».
Після повернення важко було адаптуватися до цивільних людей та мирного життя. Там, на війні, гинули побратими, була розруха і кров, а тут, на мирній території, життя вирує, люди думають за покупку машин, квартир, у якому ресторані провести вечір і де відпочити. Країна поділилася на категорію людей, які готові віддати життя за неї, і тих, яких ця війна не стосується взагалі.
Хочу щиро подякувати усім волонтерам, які підтримували військових у надскладні часи і продовжують це робити. Своїм батькам, рідним та другові дитинства — за підтримку і розуміння. Знаю точно одне, що пасивними залишатись не можна, потрібно кожній людині робити свій вклад, навіть найменший, у розвиток своєї батьківщини», — ділиться Вікторія.
Зараз нашій героїні 22 роки. Вона має звання молодшого сержанта. Навчається на факультеті “Морально-психологічне забезпечення на кораблях та бойових підрозділах” у Львівській Національній академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного та дистанційно на юридичному факультеті Тернопільського національного економічного університету. Навчання насичене та важке, однак Вікторія впевнено крокує до своєї мети, щоб стати висококваліфікованим командиром роти чи взводу, грамотним юристом і робити позитивні та якісні зміни у своїй країні.
«Я завжди кажу: якщо не я, то хто? Якщо зміни залежатимуть від мене, я їх зроблю, бо стараюся докладати для цього максимум зусиль. Відчуваю свій громадянський обов’язок. Бажаю нашій молоді розвиватися і самоудосконалюватися. Жінкам — не здаватися, покладатися на самих себе і йти до поставленої мети, навіть якщо з першого разу щось не вдалося, то наступного вдасться обов’язково», — запевняє Вікторія.
Неймовірно радію знайомству з такою сильною та вольовою дівчиною, патріоткою своєї країни, яка бачить ціль і йде до неї не зважаючи ні на що. В такому юному віці вона володіє глибоким розумом та широким баченням ситуації, в якій опинилася Україна.
Вікторіє, щиро бажаю досягнення цілей та подолання усіх перешкод на своєму шляху!
Тетяна ДЕМЧУК, голова ГО “Простір активної та сучасної”.
