П’ять років служить медиком у 24 бригаді ланівчанка Наталя Севастьянова (Пенцалюк). За її плечима — сотні врятованих життів (а то й більше, ніхто навмисне не підраховував).
Закінчивши в Прибалтиці медучилище, вона продовжила навчання в Тернопільській державній медичній академії, була й магістратура, робота в Лановецькій районній лікарні, заробітки за кордоном…
Сьогодні Наталя Миколаївна — військовий лікар, старший лейтенант медичної служби, пройшла курси психолога. Донеччину і Луганщину за час війни вивчила, мабуть, краще, ніж свою рідну Лановеччину. А характер загартувався, як у справжнього воїна.
Командир медичної роти — вона чітко знає свої завдання і професійно знається на справі, якій віддається сповна. Неодноразово лановецькі волонтери допомагали вирішувати своїй землячці технічні проблеми на фронті, а також привозили медикаменти, одяг та інші речі для поранених. Жодного разу в розмові не просила нічого для себе! Навіть продуктів. Хіба — один раз вареники з сиром і з капустою))) Але в пріоритеті — захисники, про яких дбає по-материнськи. У самої — троє дітей, сім’я. Рідний брат також військовий офіцер, і мама, Катерина Павлівна — сильна і вольова жінка, діти якої — воїни світла.
Нещодавно ми готували машину в чергову поїздку на Донеччину і Луганщину. Як зазвичай, пишу пані Наталі, аби замовила потреби. Цього разу, бачу, нічого надто особливого. А згодом таке повідомлення: «Наталю, маю дивне прохання. Чи могли б нам передати гітару і саксофон?»
«Дивне?» Ви серйозно, рідні? Та це суперове прохання!!! Знаючи, де ви знаходитесь, на яких «нулях» позиції хлопців цієї бригади, це найкраще прохання за час мого волонтерства з 2014 року!
Гітару мені вдалося знайти. Допомогла сім’я Олени Крестін з села Оришківці. Величезна їм вдячність за таку милу жертовність захисникам! А з саксофоном трохи проблемка. Поки що не знайшла такого щедрого власника інструмента, який би віддав його на службу в армію. Якби хто мав бажання і можливість його подарувати чи придбати, напишіть у коментарях.
Коли наші безстрашні водії зустрілися з Наталкою «там», вона зраділа гітарі і засмутилася, що немає саксофона…
Ось яка армія у нашій країні тримає захист і оборону! І талановиті, і розумні, і мужні, і неймовірні патріоти! Мають зараз чим воювати, лікувати, вміють ворога збивати — і в небі, і на землі, і на морі, а гарячим словом й українською піснею добивати!
Слава ЗСУ! Слава Господу, що «не виїхав з України». Молимось за швидку перемогу і продовжуємо робити добрі справи, що наближають її!
Наталя ГАМЕРА
