На Луганщині 21 жовтня героїчно загинув за цілісність і незалежність України білозірчанин Віктор Довгалюк. 28 жовтня Лановеччина, мама та односельці зустріли тіло загиблого Захисника. Наступного дня провести Воїна до місця вічного спочинку прийшло та приїхало багато людей.
Сонячний ранок несподівано заплакав поодинокими краплями з неба, коли труну з тілом Героя побратими винесли з отчого дому і процесія попрямувала до церкви… Плакали небеса разом з матір’ю та всіма, хто був присутній на похороні. До щему проникало у свідомість голосіння згорьованої матері за своїм єдиним сином, любов і турбота якого тримали її на цьому світі. Пані Оля – вчителька, виховала сина патріотом, доброю і щирою людиною. Віктор поклав своє молоде життя на вівтар боротьби за цілісність України, за волю і незалежність. Безмірно шкода втрачати саме таких свідомих молодих хлопців, яким би жити у мирній країні, виховувати дітей, шанувати батьків, плекати сад і лан. Натомість – коровай… на цвинтарі. Військовий залп. Державний гімн у виконанні оркестру. Подячна Грамота від Головнокомандувача Збройних Сил України та національний стяг Матері за сина. В такі моменти назріває якесь підсвідоме почуття провини, що ти живеш, а цей Воїн уже ні. Але в кожного з нас своя земна дорога… Своє призначення на землі. Свій шлях.
Зоряна ДОВГАЛЮК: Довгалюку Віктору Івановичу присвячується…
Ну от і все…відбив церковний дзвін…
Пекучі сльози лИли односельці…
В день поховання линув плач з усіх сторін –
В усіх застиг шалений біль на серці…
Вже дев’ять днів тебе немає серед нас.
Вже дев’ять днів, як твоє серце зупинилось.
І цього болю нам не вилікує час…
Ця біль – навіки в наших душах оселилась!
Ніяк із втратою не змириться село…
Понурі люди ходять мов “прибиті” горем.
Серця від болю ніби навпіл розтяло,
Як жити далі з цим шаленим болем?!
Змарніла матінка осунулась від сліз…
Краса жіноча, з болем, вкрилась сивиною…
Схились й плакали гілки старих беріз,
Коли прощалося село з своїм Героєм.
Ти в нашій пам’яті завжди будеш живий.
Нам попрощатись назавжди – не стане сили.
Чекай нас там, в своєму Царстві, друже мій.
Бо кожен з нас, в кінці шляху, зійде в могилу…
Вічна пам’ять Віктору. Щирі співчуття пані Олі та всій родині. Втратила Україна вірного сина. Ім’я Віктора Довгалюка назавжди закарбоване у список Небесного Воїнства. Хай йому там буде легко. Сили і Господньої опіки Матері Героя.
Наталя ГАМЕРА
Фото: Лановецька міська рада
