Петро Басюк з села Борсуки нещодавно був у відпустці. Лише декілька днів артилерист мав на відпочинок вдома. Коли повернувся на позиції, зателефонував мені і попросив написати вдячність незнайомому чоловікові, котрий навідріз відмовився від оплати і сам купив матраци та передав бійцям поштою.
З травня Петро знову захищає Україну в лавах ЗСУ. Приїхав додому на 5 днів, ще побачився із старшим зятем, котрого наступного дня призвали до війська. Чоловік середульшої дочки — у рядах волонтерів, які допомагають фарбувати автівки, що їдуть на фронт. Молодша донька ще школярка — пишається татом і дуже сумує за ним. Хвилюється за чоловіка дружина Леся.
— Приїхав додому, то хоч виспався, — розповідає Петро. — І подумав: а чому б не купити матрац собі на передову, бо вже спина болить лежати на карематах.
Чоловік зараз у бригаді артилеристів. Мають базу постійної дислокації, тож наразі є можливість зручніше облаштувати спальне місце. Петро хотів купити матрац собі і своїм побратимам.
— Я не знаю того чоловіка, але хочу щиро йому подякувати від себе особисто і від моїх побратимів, — каже боєць. — У нас є зарплата, тому я мав намір сам заплатити за матраци, але продавець навідріз відмовився і потім надіслав нам їх поштою. Мені незручно, бо люди і так багато допомагають армії. Ми, наприклад, забезпечені: є і продукти, і всю необхідну амуніцію видають. Що дуже треба, купують рідні. А ще мої земляки і колеги по роботі передають посилки. Волонтери з Борсуківської та Лановецької громад нам їх привозять.
Петро Басюк — один із тих скромних захисників, котрі ніколи не жаліються на обставини, не просять нічого, радіють і дякують за будь-яку увагу і турботу. Ще у далекому 1991-му, як строковик, потрапив на війну у Придністров’я. Був водієм бензовоза, що перевозив нафту. Там, каже, уперше почув запах снарядів. Запах війни…
У 2015-му в шостій хвилі мобілізований до війська в ЗСУ. Пройшов гарячі точки Бахмута, Слов’янська, Дебальцево, на Світлодарській дузі. Наш волонтерський екіпаж двічі зустрічався з Петром на передових лініях оборони. З початку повномасштабної війни п’ятдесятирічний борсуків’янин знову стає в ряди оборонців країни.
А ще один скромний чоловік, який власним коштом придбав і відправив солдатам матраци — це Олександр Цюх. Не афішує своєї волонтерської допомоги, вважає, що якщо є хоч найменша можливість допомогти тим, хто зі зброєю захищає країну, то це потрібно робити всім, хто в тилу. Я знаю, що подружжя Цюхів — Галина та Олександр — активні волонтери. І за кордон їздили за гуманітарним вантажем, і з першого дня великої війни Саша власним транспортом возив підмогу військовим, Галина — у волонтерському центрі щодня.
Вони підприємці. Займаються виготовленням меблів, шиють на замовлення меблеву фурнітуру, продають готові вироби. Але повномасштабна війна зупинила все виробництво, тому Саша ще в березні організував пошиття розгрузок для військових. Разом із невеличким колективом швачок на волонтерських засадах пошили більше двох сотень розгрузок. Скільки точно — не рахували. Сьогодні виробництво начебто відновилося, але Цюхи волонтерити не припинили. Тож коли військовий прийшов купити матраци, Олександр відмовився брати в нього кошти і самостійно відправив шість матраців поштою.
На щастя, це не єдиний добрий вчинок підприємців Лановеччини. Але і не єдиний, про який ніхто б і не дізнався, якби не захисник Петро Басюк, котрий цінує волонтерську допомогу і підтримку небайдужих людей.
Наталя ГАМЕРА
Фото з власного архіву: 2015 рік, Петро Басюк, Світлодарська дуга; 2022 рік, Фастів, серед лановецьких волонтерів і Олександр Цюх.
