Живемо ніби в якомусь сюрреальному світі: над нами світле небо, теплом зігріває сонце, збираємо осінній врожай, поспішають діти до школи, жартуючи та сміючись, малюки хлюпаються біля фонтана і… пронизливий звук повітряної тривоги, сирени машин або церковний дзвін, а вздовж тернопільської траси біля сіл й на вулицях Лановець на колінах, схилені в поклонах, люди зустрічають «на щиті» полеглого в бою захисника…
Важко змиритися із таким роздвоєнням, але змушені жити в умовах жорстокого випробування для нашого народу. Майже щодня зустрічаємо на вулицях військових, які приїжджають на короткий перепочинок до рідних, і щиро радіємо разом з ними.
Невимовну радість відчули працівники Будинку культури і волонтери, що працюють тут, побачивши на порозі іванківчанина Володимира Паламарчука, який завітав разом із дружиною Наталею.
У подружжя дві чудові доні: Олександра — студентка, Владислава — п’ятикласниця. У березні цього року Володимир Паламарчук, який працював на бойні, був мобілізований до армії. У навчальному центрі в Кам’янці-Подільському опанував навики сапера і з того часу цією справою займається у складі 5 ОШБр на Бахмутському напрямку.
Щиро раділи зустрічі із захисником Тетяна Філюк, Людмила Огродова, а особливо Світлана Вегера, адже Володимир – активний учасник народного хору «Барви Волині», яким вона керує. Незважаючи на зайнятість, він приїжджав на репетиції хорового колективу, виступав на концертах, бо живе в його душі любов до пісні, народної творчості (деякий час навіть працював у клубі), і разом із такими ж відданими пісні хористами несли її до людей, підносили настрій, кріпили дух, відривали від буденних клопотів і тривог. Тепер у «Барвах Волині» відчувається брак чоловічих голосів.
Пішов захищати Вітчизну й учасник хору Валерій Гаврилюк, який у складі штурмової бригади зараз біля Краматорська. Пересікалися шляхи на позиціях Володимира і з Максимом Хамрієм, який працював завідувачем клубу у селі Лопушне.
Спогади, роздуми друзів… Дівчата запросили Володимира Паламарчука взяти участь у благодійному концерті. Майже щонеділі працівники культури виступають у селах громади, піснею зворушуючи серця, скріплюючи віру і надію на перемогу над жорстоким і підступним ворогом. Тож побажаймо Володимиру гарно відпочити в колі сім’ї і піснею поєднатися з друзями! А всім, хто залишається на службі — Господнього благословення й опіки!
Марія РОМАНЧУК
