Вихідці з села Москалівка, що на Лановеччині, Микола і Степан Приймаки вклали власних понад 100 тисяч гривень на благодійництво у допомозі українському війську.
Спочатку купували свині та все необхідне для приготування тушкованок. Господині в Москалівці переробляли м’ясо і передавали готові консерви та сало військовим. Певну кількість залишали для формування посилок у старостаті, частину відправляли у волонтерський центр до Лановець, а вже звідти дівчата передавали на передову, коли зверталися рідні захисників з проханням сформувати посилку з продуктами.
Згодом, коли потреба у такого виду підмоги відпала, бо військові не скаржилися на недостатнє продуктове забезпечення, то Микола Володимирович закуповував готову м’ясну продукцію — ковбаси, сало кіпчене у вакуумній упаковці. Ділив на три рівних частини — в старостат сіл Білозірка, Москалівка, Шушківці, Плиска, отцю Федору Кулику та команді лановецьких волонтерів як гостинці захисникам.
Нещодавно благодійники запропонували, окрім ковбасних виробів, передати кошти волонтерці Іванні Ящук на закупівлю необхідних інгредієнтів для виготовлення енергетичних батончиків.
За шість тисяч гривень придбано 30 кг родзинок, кураги, журавлини, чорносливу, арахісу та насіння. Мед безкоштовно надав постійний благодійник з Борщівки Феодосій Рикун. Цей скромний поважний чоловік ніколи не шкодував власної пенсії на допомогу військовим і, утримуючи невеличку пасіку, завжди безкоштовно передає продукти бджільництва на господарські потреби волонтерок чи безпосередньо на фронт військовим.
Дівчата команди «Бандерівський борщ по-лановецьки» разом із своїми дітьми-помічниками виготовили 47,8 кг енергетичної смакоти. Це орієнтовно 600 штук батончиків по 80 г.
У ящики-мікси господині напакували сухих борщів, супів, а також енергетичних батончиків, сушених фруктових перекусів, печива. Ці коробочки та ковбасу волонтери ділили між усіма військовими, з ким зустрілися нещодавно на Запоріжжі.
Голова Лановецької територіальної громади Роман Казновецький, зустрівшись особисто з одним із братів — Миколою Приймаком, вручив йому подяку від міської ради за благодійну діяльність. Щирі вітання і вдячність за меценатство передав і Степану Володимировичу.
Приємно відзначити, що Микола і Степан Приймаки — науковці, доктори технічних наук, зокрема Микола Володимирович — професор кафедри комп’ютерних наук в ТНТУ імені Івана Пулюя. І хоча брати пенсійного віку, проте продовжують наукову діяльність. А ще ними керує бажання не втомлюватися й не залишати волонтерську діяльність.
Наталя ГАМЕРА
