Маленька ланівчанка Поліна Нагорнюк мала лише 5 років, коли розпочалося повномасштабне вторгнення російської армії в Україну. Її мама – відома кондитерка Іванна Ящук першою в громаді ініціювала приготування сухих страв для військових.
На основі досвіду інших кулінарів, Іванна розробила власний рецепт борщу із сушених овочів і м’яса. В березні 2022 року провела майстер-клас для бажаючих приєднатися до такого виду допомоги військовим.
До проведення майстер-класу Іванна з наймолодшою, п’ятирічною, донькою Поліною готувалися вдома. Дитина, як та губка, вбирала в свою свідомість всі мамині поради, за всім спостерігала та охоче бралася допомагати.
Упродовж двох років Полінка і самостійно закручувала рогалики, і власноруч ліпила печиво, скручувала енергетичні батончики, нарізала етикетки. Самостійно вдома розфасовувала по пакетиках сухі страви, допомагала чистити і нарізати овочі. Разом з мамою готувала солодощі і продавала на ярмарку. Словом, бралася за все, що вважала посильним для себе. Бо насправді мала велике бажання бути корисною для захисників.
А для перемоги маленьких справ не буває! І ця крихітка з великим добрим серденьком, працьовитими ручками і веселою вдачею ще приспівувала за роботою.
Варто зауважити, що діяльність господинь, котрі взяли на себе ношу виготовлення сухих страв, клопітка і щоденна! Раз у тиждень вони збираються на фасування. Полінка не пропускає такі толоки, бо де мама – там і доня.
Сьогодні Полінці сім, і вона добре вчиться у школі. Каже, що любить малювати, а ще математику, письмо та інформатику. Її художню творчість та малюнки інших дітей дівчата з команди “Бандерівський борщ по-лановецьки” розкладають в коробки з сухими стравами та відправляють на передову.
Дитина в сім’ї оточена любов’ю, турботою й отримує хороший приклад взаємоповаги, любові до праці, до рідного міста, до своєї країни. Вона ще й велика і завзята хазяйка не тільки на городі, а й на грядках.
Християнські чесноти та щедрість української душі в Полінки з народження. А ще дівчинка є учасницею недільної школи при церкві Покрови Пресвятої Богородиці. Каже, що їй подобається вивчати Слово Боже, колядки, духовні пісні та брати участь у вертепі.
Після служби в церкві діти залишаються на християнський урок. А потім Полінка біжить на фасування. В приміщенні прохолодно, але діти господинь залюбки долучаються до допомоги і виконують посильну працю.
Восени, коли йде заготівля овочів на зиму, жінки двох будинків по вулиці Незалежності, де живе Поліна з батьками, та на Грушевського, 33 збираються і гуртом шаткують капусту, чистять овочі, нарізають на сушіння, квасять огірки і помідори для захисників. Словом, балакучі посиденьки проводять з користю. Тут з ними Поліна та інші сусідські діти.
— Я хочу, щоб хлопці не гинули на війні, щоб не були голодні і щоб Україна перемогла, — таке бажання було у Поліни в п’ятирічному віці та залишилось до нині. І ця маленька господиня не задумується, що вона волонтерить по-дорослому. Вважає, що вона просто помагає мамі. Насправді це дитя скромно наближає перемогу власною працею і своїм енергійним життєлюбством!
Україна непереможна доти, доки житимуть такі свідомі патріоти!
Наталя ГАМЕРА
