Юрій Скакун працював у газовому господарстві 18 років, з них 8 років був головним інженером ДП “Ланівці-газ”. У 2015-му перейшов на роботу в “Агропродсервіс”, де виконував обов’язки інженера, разом із помічниками забезпечував вентиляцію повітря, очистку. У 2016-ому поїхав в Польщу, трудився чотири сезони на будовах, в складах, був електриком, механіком – його досвід, вміння “на повну” використовували господарі-поляки. Приїхав додому перед початком пандемії ковіду, а через пів року виробничі процеси припинилися, роботи не було. Але професійний досвід Юрія пригодився в Ланівцях – на олійні в статусі інженера відповідав за водо- і хімочистку, водопостачання, допоміг у газифікації підприємства, обладнанні третього поверху будівлі підприємства.
З початком повномасштабного вторгнення росії свідомі українці активно беруть участь у підтримці армії, надають допомогу тимчасово переселеним. Збором продуктів для ЗСУ займався і Юрій Скакун, який як депутат двох скликань мав авторитет серед людей. 28 лютого 2022 року прибув до військкомату, а 1 березня вирушив на Львівщину в навчальний центр. Досвід військової підготовки у Юрія був – служив у 1992-94 рр. у 1 Українському полку, тож після 9 днів підготовки на полігоні разом із побратимами вирушили на Одесу.
Три дні автобус з військовими рухався в неспокійний і тривожний час, а запам’яталася ця поїздка тим, як тепло зустрічали їх в Одесі. Юрій Скакун був зарахований у тилову частину забезпечення морської піхоти. Попередній трудовий досвід воїн тепер використовує на посаді водія-електрика. Його полк зв’язку забезпечує, передає, ремонтує все необхідне для моряків – дизелі, генератори тощо. При крайніх потребах допомагають волонтери. Наші лановецькі також передавали на Одесу акумулятори.
Південь України постійно під обстрілами, атаками агресорів. Все це витримує бойове братство – але із жалем згадує воїн побратимів, з якими починав службу: серед них є полеглі, контужені, поранені. А за Юрієм вдома переживає і молиться прадід, якому 90 років, дружина і дочки. Найбільше тішить дюдя Юру ніжний голосочок внучки Вікторії, якій вже четвертий рочок. Вона ж вітала його із полудневим ювілеєм, який Юрій Скакун зустрів у вересні. У грудні минулого року побував вдома, порадував родину, надихнувся їхньою любов’ю й теплом, зустрівся із друзями. На початку січня також відвідав рідних, коли проходив лікування.
14 березня Юрія Скакуна перевели у склад окремої бригади морської піхоти на посаду санітара-стрільця.
Війна вимучує всіх, але він розуміє свій обов’язок захисника: “Я пішов воювати, щоб вороги не прийшли до мене, до мого села, родини…”
Марія РОМАНЧУК
