21 березня – Всесвітній день поезії. А також триває всеукраїнський тиждень поезії “Ріки незмінно течуть додому”, коли продовжуються зустрічі з поетами, презентації книг.
У Культурному центрі Єловицьких у м.Ланівці відбувся захід до Дня поезії, в якому, зокрема, активну участь взяли матері воїнів ЗСУ Тетяна Албовк та Людмила Рип’юк, звучали і поетичні твори Юрія Матевощука, поета, перекладача, знаного культурно-мистецького діяча, який зараз у лавах ЗСУ. Знаємо, що поезія близька й іншим нашим землякам, котрі захищають Україну.
У родини ланівчан Марії Артемівни та Василя Кузьмовича Іванових двоє синів. Старший Олег довший час працював за кордоном. Незадовго до повномасштабної війни приїхав із Швеції. Провів відпустку вдома і знову збирався їхати. Коли ж почався активний наступ російських військ на Україну, поповнив ряди захисників, і вже два роки в зоні бойових дій. За мужність і відданість нагороджений медаллю “За відвагу”.
Молодший син Сергій – учасник АТО з 2014 року, воював на Сході України до 2018 року. Повернувся в рідні місця, працював деякий час і в Польщі. У 2022-му, 24 лютого, приїхав із Хмельницького в Ланівці, а наступного дня вже був у військкоматі. У складі 44 окремої артилерійської механізованої бригади ім. гетьмана Данила Апостола разом із побратимами громить рашистів. До нагород за участь в АТО-ООС додалися нові відзнаки відважному воїну.
Обидва сини приїжджали до батьків під час короткострокових відпусток, їх часто навідували в зонах бойових дій лановецькі волонтери. За характерами Олег і Сергій різні: старший – спокійний, а молодший – енергійний, завзятий. Але об’єднує їх мужність, відповідальність за долю родини, батьківщини.
А ще обидва мають хист до творчості – люблять малювати і віршувати. Коли Олег вирушав 9 квітня на позиції свого підрозділу, народилася поезія “Брати”:
Не думав я, що колись візьму у руки автомата,
Що буду землю захищати від “руського брата”.
Сім’я моя живе в страху.
Батьки ще більше посивіли,
Бо два брати йдуть на війну,
Щоб ми у мирі жили.
Я знаю, що прийде пора –
Ми вернемось додому,
І з братом вип’ємо вина
За нашу ПЕРЕМОГУ.
Старший син, який був там,
Попросить теж налити чарку.
Ми сядемо й згадаємо усіх,
Хто не дожив до того ранку!..
В Іванових – четверо воїнів у лавах ЗСУ: старший син Олега – офіцер, пасинок маминого брата – теж на бойових позиціях. Тому для рідних цих захисників актуальним є відомий вислів: “Коли стає до зброї чоловік, то на війні опиняється уся його родина”.
Проте всі вірять у Перемогу і наближають її своєю мужністю, молитвою, добрими справами. Й обов’язково настане той день, коли поезія Олега і Сергія зарясніє рядками про мирне життя, відбудову країни і спокій у кожній родині.
Марія РОМАНЧУК
