Ярослав Середницький – відомий львівський науковець, корені якого з Лановеччини, дослідник діяльності видатного воєначальника часів ЗУНР-УНР та Другої світової війни Павла Шандрука, про якого він видав чотири книги.
Сьогодні Ярослав Середницький продовжує досліджувати сторінки трагічної і складної української історії.
27 жовтня у Львівській обласній науковій бібліотеці, у відділі україністики, де зберігаються унікальні видання з-за рубежа – збірки діаспорної літератури з різних країн, відбулася презентація книги Ярослава Середницького «Пані Льоля: втекти від більшовиків». Відкрив цей цікавий захід Іван Сварник, директор бібліотеки, відомий історик, який вважає автора книги одним із тих дослідників історії (видання відтворює життя родини Я.Середницького на фоні подій ХХ століття), який в повній мірі використовує діаспорну літературу. Саме тому його книгам характерні точність, документальність.
Представляючи свій новий твір, Ярослав Антонович використав старі світлини, що не помістилися у книзі (а вона багато проілюстрована). Головна героїня Людмила Шемчук-Абсторська, її чоловік Артур Абсторскі – військовик Польської армії. У 1920 році він разом із підрозділами армії був у Волочиську, де зустрів Льолю. Під час відступу Артур просить її піти з ним. Закохані беруть шлюб у місцевому храмі. Після перемоги Польщі у війні з Росією А.Абсторскі отримує 20 га землі і стає осадником у Великих Загайцях. Сюди він з дружиною забирають брата й сестру Льолі – Павла і Женю (Євгенія Шемчук – мама Я.Середницького). Народилася у них дочка Галя.
Перегорнув автор сторінки книги, де нелегкі часи польського панування у нашому волинському краї – пацифіка-ція, відстоювання національних інтересів. А герої навчаються у Кременецькій гімназії, вчительській семінарії, вчителюють. Вчительська і громадська діяльність героїнь твору пов’язана із нашими селами – Верещаками, Вербівцем. Після приходу «совєтів» у 1939 році Артур був заарештований і засланий. А надалі переховування, виживання в умовах нацистської окупації. У 1944р. Льоля Абсторська приїжджає до Львова, де відбулося знайомство з полковником Демидом Олександровичем. Після війни вона закінчила Львівський вчительський інститут і навчала учнів у 28-й школі (її учні були на презентації).
Про свою вчительку Людмилу Олександрович, стиль її роботи, ставлення до учнів, вплив на формування світогляду, підтримку і допомогу у складних моментах, вибір життєвого шляху розповідала Богдана Луковецька-Гацелюк (на фото – друга зліва) – доцент кафедри Львівського медичного університету ім. Д.Галицького. Розповідала так щиро, схвильовано, із таким пієтетом – як про найдорожчу людину в своєму житті. І її думки, відчувалося, підтримували всі в аудиторії. Досі у 28-й школі носять вишиті комірці – таку українську моду запровадила Людмила Степанівна. Оселя вчительки була в українському стилі. Вона прищеплювала любов до книги, формувала культуру в стосунках, вчила пекти «пляцки», у вихідні гуляла із вихованцями у Кайзервальді – лісовому масиві біля Львова, де спілкувалися на різні теми; із подорожей присилала учням пізнавальні листівки…
Юрій Шевченко нагадав, що викладала їхня Людмила Олександрович історію та географію, жила в ідеальному педагогічному колективі, і формували вони особистості зі своїх учнів. Книга «Пані Льоля…» про те, як жило суспільство у тодішньому викривленому часовому просторі. А Таїсія Коцик із Черкащини, донька ще однієї учениці Л.Олександрович, яка із її розповідей запам’ятала, що про голод і війну Вчителька мовчала, адже, мабуть, вона мала про що мовчати.
Книга – історія родини в тому складному, трагічному часі. І можна по-доброму позаздрити Я.Середницькому, що він створив пам’ятник Їй – Вчительці і Патріотці.
Був присутній на презентації і Микола Копанський, доцент Національного лісотехнічного університету, уродженець Вербівця, який також досліджує історію рідного краю та приєднався до розмови про польсько-українські стосунки у 30-40-і роки. Деякі із учасників заходу перечитали книгу двічі – дуже цікава і, підкреслювали, повчальна для сучасних педагогів.
Ярослав Середницький передав книги для районної центральної бібліотеки та книгозбірень сіл Верещаки і Борсуки, а ще раніше до Вербовця, читачі яких зможуть докладніше заглибитися у події того історичного періоду.
Автор: Марія РОМАНЧУК.
На фото: під час презентації.
