Якось прийшов до Сократа молодий чоловік, який був дуже схвильований.
– Гей, Сократе, ти чув, що витворив твій друг? Я повинен тобі це розповісти.
– Зачекай-но, – перебив його мудрець, – чи те, що ти хочеш мені сказати, ти пересіяв через три сита?
– Три сита? – запитав той здивовано.
– Так. Давай подивимось, чи те, що ти хочеш мені сказати пройде через три сита.
Перше сито – це правда. Чи ти впевнений, що те, що ти хочеш мені розповісти є правдою?
– Ні, я чув про це від інших.
– Так, так! Але, напевно, ти пересіяв це через друге сито – добро. Чи те, що ти хочеш розповісти мені про мого друга є добрим?
– Ні, ні, навпаки, – вагаючись сказав той, – воно погане.
– Ну тоді давай візьмемо третє сито – необхідність. Чи так вже й необхідно мені знати про те, що ти хочеш розповісти?
– Та ні, аж такої необхідності нема…
– Отже, – усміхнувся мудрець, – якщо те, про що ти хочеш мені розповісти не є необхідним, не є добрим і ти не впевнений, що це дійсно правда, то забудь про це і не обтяжуй ні себе, ні мене.
