«Ось тобі спрага: від щастя до відчаю –
бути свідомим, тремтливим і ввічливим
в країні проблем, фальстартів і позики
ми почуваємось лівими відморозками.
Що тобі до їхньої справи і взагалі що тобі
до їхнього голосу в довгому хоботі,
всіх зволікань, пустих обіцянок –
картата сумка, порваний валянок.
Все запустили довели до ручки,
на залізничних вокзалах люди з «кравчучками»,
люди у потягах, просьби зі слів –
більше стає серед нас жебраків.
Росте калина, колоситься жито –
краще скажи як день прожити
з тими податками, курсами, змінами
на ними встановлений прожитковий мінімум.
Пошлю все до біса, не буду їх слухати,
ми й так вже зарились в багні по вуха –
на кого надіятися, кому можна вірити
з їхніми пророками і продажними кліриками,
з їхньою політикою, депутатами й мерами –
виграй ґрін кард, тікай в Америку,
відкриють візу, їдь на трускавки,
забудь усе, що до того знав ти,
в Іспанію, Туреччину, Польщу, Італію –
нас там не звали, але ми туди звалюймо,
знайдемо житло, наймемося на роботу
і там називатимемось патріотами,
будемо говорити про рідні розвал і корупцію,
в крайньому разі, займатимемося проституцією:
що тобі тут, тобі вже тут тапки,
в житті все одно все вирішують бабки,
і треба як більше, багато і дуже –
То як, ти зі мною чи ні, друже?»
Автор: Юрій МАТЕВОЩУК.
