Пригадую, як декілька років тому учні центральної школи на деякий час залишилися без харчування. Був період, коли їжу привозили, однак ні батьки, ні діти не були у захваті від цього. Спробувала організувати харчування підприємиця Світлана Дарморост, за плечима у якої вже був певний досвід роботи в громадському харчуванні, трішки у місцевому таборі «Лісова казка», 7 років була кухарем у школі №2. З чого розпочала? З повного перезавантаження роботи шкільної їдальні, підбору персоналу, який хотів би працювати, а не відбувати робочий день. Ну от і все. Почалася своєрідна реформа на користь апетиту сучасного учня. До речі, ЗЗСО №1 — єдиний заклад у Лановецькій громаді, де харчуванням займається приватна підприємиця, а ще — чи не єдині, що працюють за системою ХАССП (програми-передумови, що є основою системи харчової безпеки, яка базується на аналізі ризиків та критичних точок), іншими словами — ще більше контролю, ведення спеціальних журналів і табелів.
— Всю систему харчування школярів довелося змінювати докорінно, — розповідає Світлана Дарморост. — Почали з того, що відмовилися від напівфабрикатів, ковбасних виробів, смаженого, а почали готувати зі свіжого м’яса, додали багато зелені, вітамінних напоїв, фруктів. Усі продукти мають сертифікати якості, щотижня нам привозять свіже м’ясо, а також овочі та фрукти, які регулярно тестуємо на вміст нітратів. Самотужки заготовляємо трави, сушимо фрукти, заморожуємо ягоди.…
Минулоріч, вони одні з перших серед освітніх закладів ТГ почали вводити в шкільне меню страви за Клопотенком. Ретельно аналізували, підбирали оптимальні варіанти блюд, що задовільняли б дитячі апетити, експериментували. Зменшили вміст солі, цукру, додали більше натуральних приправ. Щоправда від деяких страв взагалі відмовилися, адже діти не привчені до такої їжі. Не «прижився» й солодкий плов з сухофруктами, салат з печінки. І хоч це смачно та корисно, школярам чомусь не сподабалося, тож відмовились від цих страв. Розширили асортимент салатів, в які почали додавати корисне насіння соняшника і горішки, а ще — з’явилися новомодні блюда, такі як кус-кус, рис «паелья», макарони «мак-енд-чіз», курячі палички, булгур з овочами, нагетси, курка на овочевій подушці та ін., які приваблюють не лише назвами, а й по-справжньому смакують, що підтверджують школярі. Як зауважує пані Світлана, завжди аналізує, що найбільше їдять діти. Якраз нові страви, які обрали з меню за Клопотенком, ідуть «на ура». Родзинкою в меню закладу є вітамінні напої, такі як чаї з липи, м’яти, меліси, компоти з сухофруктів, заморожених ягід і фруктів.
Наразі в їдальні харчується близько 300 учнів із 780-ти, які тут навчаються. Приходять пообідати і вчителі. Але, як вважає шкільна медсестра Наталія Нечай, це зовсім небагато:
— Чомусь важко викорінити стереотип колишньої їдальні, мовляв, не смачно. До карантинних обмежень запрошували батьків, які так вважали, спробувати їжу, якою харчуємо школярів, після чого їхня думка повністю мінялася. Альтернативою здоровому харчуванню є магазини і кіоски, де можна придбати швидкий перекус — паніні, хот-дог, лаваш, що вартує більше 30 грн, попити кави, похрумтіти чіпсами і сухариками, а комплексний обід коштує всього 27 грн. Шкода, що діти просто забивають шлунок шкідливою їжею, а батьки дають на це гроші.
Хороший тандем склався у підприємиці з адміністрацією закладу. Задоволена їхньою роботою, а головне, ентузіазмом і бажанням рухатися вперед, керівниця закладу Тамара Басок. Комфортно працювати зі Світланою Дарморост і медсестрі Наталії Нечай, яка щодня контролює якість страв, знімає проби. Каже, що вона завжди прислухається до зауважень. Разом будують плани. На порядку денному — розширення і ремонт у їдальні, яка наразі може вмістити всього 80 учнів. Для цього, як зауважує Тамара Григорівна, братимуть участь у проекті «Спроможна школа» і вірять в його успіх. Також в перспективі — готувати дієтичні страви для дітей з різноманітними захворюваннями. Для таких потреб мають пароконвектомат. А минулоріч отримали справжній подарунок від держави — хороше обладнання для їдальні вартістю 150 тис.грн. Також хочуть з часом випікати свої кондитерські вироби, впровадити мультипрофільне меню і удосконалювати уже діюче, адже смаки дітей міняються, тому завжди потрібно готувати їм щось нове.
Від мікроклімату в колективі великою мірою залежить і якість роботи. Світлана Василівна своїми працівниками задоволена. Четвертий рік разом із нею забезпечують смачними обідами Ірина Довгалюк, Ярослава Гапончак, які не розподіляють роботу на свою і чужу, а гуртом роблять все для того, щоб школярі були задоволені, адже найбільшою нагородою для них є порожні тарілки і щире дитяче «дякую». Сама ж підприємиця «горить» роботою, любить те, чим займається, постійно шукає щось нове й удосконалюється, адже харчування дітей — дуже відповідальна справа. Світлана Василівна тішиться, що за понад три роки, відколи працює в школі, жодна перевірка не дала жодного припису…
Олеся МЕЛЬНИЧУК.
