Великий майстер гончарної справи закінчував навчання своїх учнів. Він оголосив, що буде оцінювати їхню майстерність або по кількості робіт, зроблених за тиждень, або по одному, але найкращому виробу.
Деякі учні тут же взялися ліпити всякі глечики, горщики, тарілки, вази… й обпалювати їх у печі. Вони вставали якомога раніше, щоб зробити якомога більше. Вони обговорювали помилки, ділилися досвідом та ідеями. У них не було жодних секретів один від одного, адже на кількість робіт це ніяк не впливало.
Інші учні вирішили не витрачати даремно час та сили. Багато часу вони проводили в фантазіях, бажаючи придумати найкрасивішу і досконалу вазу: найправильнішої форми, найяскравішого забарвлення, незвичайного розміру з незвичайним малюнком. Кожен тримав свої ідеї в секреті. У майстерні вони з’явилися лише в останній день і працювали цілу ніч.
Вранці майстер попросив учнів принести свої роботи. Довго учні виносили вази, глечики, тарілки, чашки, кубки, горщики…
Дивувався учитель винахідливості юних гончарів і кожного хвалив, та знайшов у кожного, серед безлічі невдалих робіт, кілька дуже талановитих творів.
А заспані учні принесли по одній вазі. Жодна з них не була ідеальною або красивою, зате мала безліч недоліків. Таким чином Великий Майстер довів учням головний секрет майстерності. Учні подякували за наочний урок.
