Слава Ісусу Христу!
Дорогі брати і сестри! Ось і настав час Великого Посту. Але що це означає? Чи досить в час Великого Посту лише стримуватися від м’ясних страв, виявляти сум на своєму обличчі і ні про що більше не журитися? Але Ісус Христос від християн вимагав чогось більшого, а піст, який тільки зовнішнім способом обмежується, називає лицемірним, фарисейським, що не має перед Богом жодної вартості. Тому застерігає нас від такого посту словами зі св. Євангелії: “А як постите, то не будьте сумні, як оті лицеміри, вони бо змінюють обличчя свої, щоб бачили люди, що постять вони. По правді кажу вам: вони мають уже нагороду свою” (Мф.6:16).
При всій суворості посту знаходиться багато лицемірності і пустої поверховості, що позбавляє піст вартості перед Богом і не дає душі користі з нього. Тому ми твердо повинні знати, в який спосіб потрібно постити, щоб він Богу подобався, а нам приніс велику душевну користь.
Святий Великий Піст ми маємо вважати як покуту і кару, що на себе накладаємо за скоєні гріхи, щоб в такий спосіб здобути Божу ласку і прощення наших гріхів. Бо бачачи те пригнічення нашого тіла, бачачи оту добровільну нашу кару за гріхи, чуючи крик наших голодних нутрощів — чи може Отець Небесний не схилитися помилуванням до нас? Дивлячись на наше покаяння і на суворість посту, серце Отця Небесного м’якне, а гнів поступається місцем милосердю.
Сьогодні різні біди, смутки і нещастя нас пригнічують. Але ми це заслужили гріхами, стягнули на себе справедливий гнів Божий — тож в пості шукаймо умови, щоб перепросити в Бога. У всі часи люди через свій піст отримували Божу ласку і милосердя, так і ми нашим постом здобудемо таке помилування. Але, постячи, пам’ятаймо про те, щоб той піст нам був справжньою прикрістю для нашого тіла, щоб ми і пісними стравами не насичувалися, щоб ми на пісні страви не нарікали, шукаючи в них якихось задоволень, бо піст наш, як я вже казав, має бути добровільною покутою і карою, а “постити із забаганками” не є карою, але іншим родом розкошування, — говорить св. Августин.
Якщо наш піст має бути прикрою покутою і карою за наші гріхи, то ми повинні його проводити в дусі суму і жалоби: відкласти всяку веселість, сміх і всякі розваги. Бо каже св. Василій: “Не думай собі, що твій піст буде для тебе корисним, коли ти будеш тільки стримуватися від страв; стримуватися також потрібно від усяких гріхів — ото ж правдивий піст”.
Бо не можна умертвляти своє тіло постом, якщо в душі залишається гордість, не допоможе стримуватися від вина, якщо упиватися гнівом і заздрістю. Щоб піст був справжнім, то ми маємо робити добрі діла і справи. Найперше — це щира молитва, милосердя до наших ближніх. Як каже св. Григорій: “Тоді піст є милий Богу, коли те, що собі віднімали, переходить в руки тих, хто знаходиться в біді, те, що віднімаєш у тіла свого, повинно бути підкріпленням для тіла убогих твоїх ближніх”. Ми повинні постити з покорою, про свій піст нікому не розказуючи, не хвалячись, а ще більше уникати всього, з чого б люди могли дізнатись про наш піст.
Вступаючи в час святого Великого Посту і бажаючи одержати з нього найбільшу користь для наших душ, стараймося, щоб піст був Богу наймиліший, уникаймо всякої веселості і забави, гріхів і образи Бога. Потрібно молитися і допомагати ближнім своїм, терпеливо переносити всякі образи, і тоді наш піст допоможе примиритися з Богом і ми зможемо надіятися на сповнення на собі обітниці Христової: “Блажені голодні тепер, бо ви нагодовані будете. Блажені засмучені зараз, бо втішитесь ви” (Лк. 6:21).
Амінь.
о.Ігор ШАРИНСЬКИЙ,
благочинний Лановецького благочиння ПЦУ.
