Притча Піно Пелегріно – про молодь, яка здатна піклуватися про ближніх і допомагати їм без жодної мети.
Одного вечора старенька жінка з Турину зайшла у редакцію газети «Ля Стампа», щоб надиктувати некролог з приводу смерті дорогої їй людини. Аби дістатися до віконечка, на яке їй вказали, треба було пройти через зал книжкового магазину. Там вона побачила підлітків, хлопця і дівчину, що гортали книжку, з якої линула легка музика. Бабуся подумала, що це був би ідеальний подарунок для її внучки! Вона спитала про ціну книжечки.
– Дванадцять євро і дев’яносто центів, – почула у відповідь.
Для бабусі-пенсіонерки це було надто дорого. Розчарована, вона повільними кроками відійшла від книжкових полиць, надиктувала через віконечко текст некролога і рушила до виходу. І вже майже перед самими дверима вона відчула, як хтось торкнувся її плеча. Це були ті підлітки, з якими вона нещодавно зустрілася в книгарні і які все чули й бачили. Вони тримали в руках якийсь пакет:
– Візьміть, будь ласка, це для вашої внуч-ки, – сказали вони їй, усміхаючись.
Якби ці підлітки не подарували старенькій книжку, а, наприклад, пограбували б її, то вони відразу б опинилися на перших сторінках преси як символ розпещеної молоді. Про тих, хто грабує, краде і ґвалтує говорять постійно і дуже багато. Аж стільки, що ми, дорослі, починаємо вважати, що існують тільки вони. Дякувати Богові, ще є молоді люди з чуйними серцями!
