Батьки обрали для свого сина найкращого вчителя. Зранку дід повів онука до найближчої школи. Була перерва між уроками. Дід став випитувати в учнів, як їм тут навчається. Але школярі нічого не відповідали, а тільки бігали навколо.
Дідусь рішуче взяв онука за руку і вийшов у двір.
– Ура, я не піду до школи, – зрадів хлопчина.
– Підеш, але не в цю, – сердито відповів дід. – Я сам знайду тобі школу.
Дідусь відвів онука в свій дім, залишив з бабусею, а сам пішов шукати кращу школу та кращих вчителів. Побачивши яку-небудь школу, дід заходив у двір і чекав, коли вчитель відпустить дітей на перерву. У деяких школах діти не помічали старого, а в інших – дражнили його. Дід одразу йшов геть.
Нарешті він увійшов у крихітне подвір’я маленької школи і, стомившись, притулився до огорожі. Задзвенів дзвінок і діти висипались у двір.
– Дідусю, вам погано, принести води? – почувся голосочок.
– У нашому дворі є лава, сідайте, будь лас- ка, – запропонував один хлопчина.
– Можливо покликати вчите- ля? – запитав інший.
Незабаром у двір вийшов молодий вчитель. Дід привітався і сказав:
– Нарешті я знайшов найкращу школу для мого онука.
– Ви помиляєтесь, дідусю, наша школа не найкраща. Вона маленька і тісна.
Старий не став сперечатись, але домовився про навчання свого онука.
Ввечері мама хлопчика запитала діда:
– Батьку, ви ж неграмотні. Чому ви думаєте, що знайшли найкращу школу?
– По учнях дізнаються про вчителів, – відповів дід.
