Про коронавірус 2019-nCoV і його безконтрольний розгул по всій планеті з жахливими наслідками чуємо й читаємо з усіх усюд. Це нова хвороба, вакцини проти якої учені поки що не винайшли, тож єдине, що може рятувати людство від цього захворювання і летальних випадків, то це — соціальна відповідальність кожного громадянина.
Україна має приклад Італії, США, Китаю та інших країн у тому, як безпечність громадян призвела до непоправних наслідків.
Але в цих країнах і спеціально лікарні нові будували, і медиків підтримували, і про поховання померлих турбувалися, і хворих не осуджували, а навпаки — молилися за них, боролися за їхнє життя, допомагали тим, хто перебував на самоізоляції…
А що в Україні? Спочатку Санжари, коли в прибулих з Китаю на обсервацію камінням жбурляли, проклинали і їх, і владу. А далі пішло-поїхало: заробітчан, що поверталися в Україну, засуджували (мовляв, чого приїхали, «заразу» привезли); було, що й в рідні домівки та села не пускали. А як захворів перший, то від рідні як від чуми жахалися, погрожували безвідповідальним носіям інфекції і хату спалити. Свіжий ще факт у пам’яті, як ховали першого померлого на Тернопільщині (в мішку покинули на коридорі лікарні, а дочка із чоловіком самотужки тягнули 100-кілограмове тіло до труни). У зашлакованій мережі Інтернет лилося море бруду на адресу хворих та інфікованих, було, щоправда, й співчуття. А пригадуєте, як по-хамськи поводили себе прибулі з В’єтнаму українці?.. — відмовлялися від обсервації, з аеропорту втікали чимдуж по домах. Багато хто нехтував обов’язковими карантинними обмеженнями і сміливо розгулював по вулиці, відвідував людні місця.
А як ревно почали копирсатися в «брудній білизні» вітчизняних районних медзакладів: хто лікує, як лікує, скільки хабарів бере, а чому немає сучасного обладнання, а чому не подбали про засоби індивідуального захисту заздалегідь, а чому не забезпечений медперсонал в достатній кількості, а не так про хворих піклуються, не правильно тести роблять…
І — лише нечисленні пости в мережі про добре, світле, чисте, про любов до ближнього, молитва, турбота… Хоча, іноді переглядаючи сторінки своїх фейсбучних знайомих, усвідомлюю, наскільки протилежними є перепощені ними цитати мудрих класиків з їхньою сутністю)))
Насправді давно мала бажання написати свої роздуми, спостереження за поведінкою людей у період коронакризи. Знаєте, не доведи Боже бути піонером у своєму селі чи містечку (як наше), хто мав підозру чи захворів на COVID-19… У Ланівцях нею стала Тетяна Кравчук. Озвучую її ім’я з дозволу сім’ї, яка за цей тиждень як у турбулентності — стільки пліток, домислів, перекручувань фактів, образ, презирства, зловтішань, огидних коментарів вони не чули. Не кращим чином повели себе й окремі медичні працівники у ситуації, коли дізналися про позитивний результат ПЛР-тесту пацієнтки. Вона двічі робила рентген, знімок не показував пневмонію, а бронхіт. Був кашель, набрякли повіки, першіло в горлі, температура 37,3-37,4. Перший експрес тест на коронавірус, який зробили у середу, 15 квітня, був від’ємним. За словами завідувачки інфекційного відділення Ольги Іванівни Рижак, хвора перебувала на денному стаціонарі, до лікарні приїжджала власним авто, ретельно дотримувалася усіх норм гігієни. До неї в бокс медперсонал заходив у захисному одязі. Коли стан Тетяни, який протікав у легкій формі, суттєво покращився, її виписали з лікарні. У день виписки (а це передвеликодня п’ятниця, 17 квітня) її чоловік наполіг зробити повторний тест, тож біоматеріал пацієнтки передали в обласний лабораторний центр для дослідження методом ПЛР. Наступного дня у післяобідню пору надійшов результат. На жаль, позитивний.
Як і належить, головний лікар О.М.Гулько офіційно повідомив про виявлення в районі першого випадку коронавірусу COVID-19. Відтак, визначили кількість медичних працівників, які проводили обстеження, діагностику та лікування хворої, а також коло контактних осіб із близького оточення Тетяни. Таких виявилося шестеро плюс 11 медиків — усі вони у понеділок, 20 квітня (на Пасху в неділю був вихідний у лабораторному центрі), пройшли ПЛР-тестування.
Аж до вечорового вівторка, в очікуванні результатів, диванні експерти, ті, що сильно втомлені карантином, взялися згадувати, коли і за яких обставин бачили Тетяну та когось із її родичів (навіть далеких), переживаючи, чи, бува, не проходили повз них… І навіть коли результати аналізів усіх протестованих були негативними, не заспокоїлися.
Неначе люди подуріли… Ніби й достатньо проінформовані, обізнані, а такі обмежені… COVID-19 може протікати безсимптомно, коли людина є лише носієм, а заразиться від неї хтось із слабшим імунітетом. Тому ВООЗ оголосила у світі пандемію через коронавірус.
Ольга Іванівна, яка в інфекційному відділенні пропрацювала понад 30 років та пережила 4 епідемії, оптимістично заявляє, що і з цією епідемією можна справитися, важливо лише, щоб усі неухильно дотримувалися правил карантину й особистої гігієни. А ще — не панікували, і щоб не було морального тиску.
Авторитетні українські інфекціоністи, як, приміром, Ольга Голубовська, прогнозують, що коронавірусом перехворіють 80% населення. Слабші, із супутніми хворобами, можуть померти. Але ж більшість одужає!
Лікування цієї недуги, як запевняє О.І.Рижак, проводиться звичайними противірусними препаратами. Виявляється, вона ще з 2002 року має справу з коронавірусом. Він мутує як грип. Боятися цього не потрібно, тим більше — сіяти страх і паніку. Станом на вечір 23 квітня, в інфекційному відділенні Лановецької районної лікарні перебуває 5 пацієнтів, у чотирьох із них — пневмонія.
Сьогодні Тетяна Кравчук почуває себе добре, за медичну допомогу й моральну підтримку дякує Ользі Іванівні. Але жінці важко психологічно…
Насправді ми не знаємо, скільки носіїв інфекції маємо у Ланівцях чи селах району. А скільки хворих з ознаками ГРВІ перебувають на самоізоляції і не тестуються… Ольга Іванівна каже, що перший випадок у Ланівцях єдиним не залишиться. Тепер тести проводитимуть частіше. Треба бути готовими до розвитку будь-яких подій. Але тут важливо бути толерантними, людяними і не пліткувати…
Мабуть, не така страшна сама хвороба, як отака дика реакція обмежених двоногих істот!..
Я знаю, що оцей мій словесний крик кожен читач (кому вистачить терпіння дочитати до останньої крапки), як завжди, сприйме по-своєму.
Тому й фотозаставка цього посту — своєрідна характеристика людської свідомості…
Усім здоров’я! Бережіть себе!
Наталя ГАМЕРА
