СВІТОВИЙ РОЗУМ І Я

  Я знаю п’ятницю: це останній день робочого тижня. Зазвичай, тоді завжди щось стається, як от: “зависне” комп’ютер, щось складеться не так, як в перші дні тижня, ще в чомусь просто “не повезе”. Насправді, як кажуть психологи, це звичний збій наших відчуттів і реакція нервової системи на зовнішні подразники. А робота зараз, та й навколишнє середовище, дуже напружені і щоб перебороти все, потрібна неабияка підтримка як когось окремого, так і суспільства, помножена на силу й могутність світового розуму, балансу і невидимої життєдавчої руки, що йде з нами поруч усе життя.

  Жодного передвихідного скороченого робочого дня в мене немає. Потрібно опрацювати те, що зараз лежить на столі. Залишати на наступний день (тим паче на понеділок) просто не прийнято.

  Я вийшла з дому вранці, взявши певну суму грошей лише на проїзд. Йду і раптом бачу: стоїть старенька бабуся, просить милостиню. Така маленька, прозора і, здається, така легенька, що наступний подих вітру зіб’є її з ніг.

  Не через хороше життя вона тут так рано, щось в неї сталося (чи “збилося”)? Що я ще подумала, не пам’ятаю, але пройти повз не змогла, дала їй трохи грошей, хоч зараз 5-10 грн нічого не значать. Як би там не було, але я побігла до “маршрутки”, що наближалась. І забула про цей випадок, думаючи про щось інше.

  Не повіриш, читачу, увесь день (п’ятниця ж!) я була в якомусь піднесеному настрої, все мені просто бігло назустріч, я повністю виконала всі свої пункти і параграфи без жодних “збоїв”, нервів, і, найголовніше, із задоволенням. Аж ввечері, коли підходила до свого будинку, глянула мимоволі на місце, де вранці стояла бабуся. Я відгадала поставлену собі ж загадку: відчула інтуїтивно прямий зв’язок між тими діями, що сталися зі мною протягом дня, тим більше, що це зі мною не вперше (як, між іншим, з кожною нормальною людиною).

  Життя людини в соціумі мусить відповідати певним нормам і законам. Добрі справи завжди якнайкраще впливають на нього, створюють умови для подальшого вдосконалення, і зорі та небесні сили нам в цьому допомагають.

Автор: Олена ПРИЙМАК.

с.Москалівка.