Цьогорічний золотий вересень дає змогу нагадати нашим краянам про талановитих, патріотичних, успішних у сферах своєї діяльності, гідних і шанованих землячок, яких доля завела до Львова і Москви.
17 вересня приймала вітання неповторна мисткиня, народна артистка Української РСР Тамара Софронівна Дідик, яка зустріла свою 85-у осінь. Дитячі літа її виколисували у Ланівцях, тут набирався сили її неповторний голос, який після закінчення Львівської національної музичної академії ім. М.Лисенка звучав спочатку на сцені Львівського драматичного театру ім. М.Заньковецької, а згодом — у Львівському театрі опери ім. І.Франка, де працювала солісткою до 1993 року. Відзначена її творчість багатьма нагородами.
Серед найпопулярніших опер, де глядачі захоплено сприймали тембр співу широкого діапазону Тамари Дідик — «Запорожець за Дунаєм» С.Гулака-Артемовського, «Наталка Полтавка» М.Лисенка, «Назар Стодоля» К.Данькевича, «У неділю рано зілля копала» В.Кирейка. Її голос звучав на оперних сценах світу — у Польщі, Франції, Канаді, США.
Тамара Софронівна виховала плеяду молодих співаків, які тепер несуть у світ класичні твори і українську народну пісню. Довший час була доцентом кафедри народних інструментів Львівської національної музичної академії ім. М.Лисенка. Ланівчани пам’ятають творчі вечори, на які приїжджала наша відома землячка зі своїми учнями. Такі концерти в районному будинку культури мали неймовірний успіх і розголос. Пам’ятаємо чудовий дует Т.Дідик і Ю.Шевчука на лановецькому стадіоні в час національного піднесення 90-х років. Під час ще одиного приїзду на батьківську землю її супроводжувала улюблена учениця-китаянка.
Радо і щиро приймала Тамара Софронівна у своїй львівській квартирі, яка після смерті чоловіка- відомого митця Олександра Врабеля дуже опустіла, наші юні таланти — Лілію Челейчук, Романа Хом’яка і дала їм прикладні уроки співу (передбачила їхнє успішне творче майбутнє за умови наполегливої праці). І тепер ми можемо радіти за успіхи Лілії: співала в студії відомого хору ім. Г.Верьовки, навчається в магістратурі Київської національної музичної академії ім. П.Чайковського; у музичному Центрі Конфуція із китайськими артистами організовує виступи, участь в різних заходах у столиці і, водночас, виконує функції замдекана з виховної роботи в КІБІТі (інституті бізнесу та технологій). Роман також навчається на ІV курсі Національної музичної академії, активно готується до майбутньої мистецької праці.
Нелегка життєва осінь для Тамари Софронівни: турбують немочі, нечасто спілкується з колишніми колегами та учнями — у кожного свої клопоти, навіть у дітей та внуків, та все ж тримають її літа любов до пісні, яка звучить із сучасних засобів, телефонні, мобільні дзвінки від рідних, друзів та спогади про приємні й успішні минулі роки, повідомлення про успіхи вихованців. І в день 85-ліття до всіх букетів, вітань, подарунків приєднувалися й щирі слова побажань від краян з Лановець, які пам’ятають, шанують свою співочу талановиту птаху та бажають їй довгої та погідної життєвої осені!
Водночас підбирає щирі побажання лановецька громада Софії Олександрівні Буняк, яка 30 вересня прийматиме вітання з нагоди 90-літнього ювілею. Талановита уродженка Грибови виростала в патріотичному, високоморальному середовищі, в повазі до праці, родинних, народних традицій. У 1949 р. вступила до Львівського педагогічного інституту, однак через рік була заарештована органами МДБ як «націоналістка». Із десяти років покарання відбула в Новосибірській області половину строку, і 1953 року повернулася в батьківський край. Та можливості вчитися чи працювати тут не було (тавро «ворог народу»), тому в 1954 р. поїхала в Москву. Там поєднала свою долю із товаришем по засланню, стала москвичкою. Навчання у фельдшерському училищі, педінституті; праця медсестрою, лаборантом, перекладачем слов’янських мов у НДІ проблем вищої школи. Виростав син.
Поступово входила в круг творчих людей, українців. Гуртувалися. Але в Грибові залишалася самотньою мама, яка після смерті батька не захотіла їхати в Москву. Тому Софія Буняк у 1993 році приїжджає на Лановеччину, де після проголошення Незалежності також починаються зміни: формуються патріотичні партії, об’єднання, перегляд концепцій розвитку суспільства, цінностей, проходять вибори органів влади… І вона — серед їх активних учасників. Крім активної громадської роботи — ще й як помічник народного депутата України М.Ратушного, творча діяльність: збір історичних матеріалів, підготовка поетичних збірок («Чаєчка», «Світло погаслої зірки»), розповідей про повстанського поета Левка, Ольгу Горошко; разом із членами Клубу творчої інтелігенції (В. Довгалюк, В. Дячук, І. Лобунь) готують і видають у 2001 р. альманах «Лан» — своєрідну міні-енциклопедію про історію, видатних людей рідного волинського краю. Відзначена нагородою — медаллю «10 років незалежності України».
Із 2001 року С.О.Буняк проживає у Москві, однак ніколи не пориває зв’язків з рідним краєм, часто приїжджала в Ланівці, брала участь у творчих зустрічах. Її поезії ввійшли у 2-й випуск альманаху «Лан». Творча діяльність продовжується : виходять нові книжки, Софія Олександрівна стає членом НСПУ, а також членом Спілки письменників Росії. Входить в українське товариство «Славутич». На початку цього року багато ланівчан отримали різдвяний подарунок від Софії Буняк — книжку мемуарної прози «У калейдоскопі долі» (видавництво «Смолоскип» у Києві), як відбиток дорогих серцю подій та людей рідного краю й московських буднів. Тож напередодні ювілейного свята бажаємо шановній поетесі, письменниці, громадській діячці Софії Олександрівні Буняк ще багато плідних днів і ночей для творчості, підкріплених здоров’ям, невгасимою вірою, любов’ю до рідного краю, надійною підтримкою рідних, дорогих для неї людей, друзів, однодумців! Лановеччина Вас любить, шанує і читає! Многих Вам літ радості й добра!
Автор: М. РОМАНЧУК.
