У селі Іванківці конфлікт селян з орендарем місцевого ставу може призвести до масового мору риби, а тоді вже екологічної катастрофи не уникнути.
Ще 1 вересня відбулася перша сходка іванківчан, виконуючої обов’язків сільського голови Н.Бачинської з орендарем ставу в Іванківцях О.Білобровцем (за довіреністю він представляє інтереси своєї дружини І.Білобровець, на яку оформлені дозвільні документи, та займається всіма господарськими справами).
На цій зустрічі селяни висловили свою незгоду з умовами договору оренди. Їх не влаштовує, що у своєму ж селі, на єдиній водоймі вони мають право лише на 1 вудку з двома гачками у визначеному місці в неділю з 8 до 13 год. ловити окуня, плотву і карася. Люди вимагали розірвати цей договір, пропонували натомість створити спілку і самим доглядати за водним плесом, проводити зариблення, вилов риби, окультурення прибережної смуги, спуск води і чистку ставу.
Очільниця сільської ради запропонувала громаді написати відповідне звернення на сесію до депутатів, вказавши, яких саме умов договору не дотримується орендодавець, що стануть підставою для його розірвання. Такої заяви, як повідомила Н.Бачинська журналістам, вона не отримала.
Іванківчани створили ініціативну групу, яку очолили Артур Лалазарян та Василь Огродовий (в минулому вони були, хоч і неофіційно, але відповідальними за догляд за місцевим ставом). Досвідчені рибалки помітили хвору на краснуху рибу і вимагали від орендаря лікувати її. О.Білобровець при зустрічі з громадою запевнив, що проводив певні дії з метою профілактики попередження інфекційних та інших захворювань водних біоресурсів, але щоб процес зараз був ефективним, йому потрібно виловити здорову рибу, а заражену помістити в зимовал, «пропустити» її через сольовий розчин. Є ряд процедур лікування, але, як запевняє орендар, для цього необхідно спустити воду. Проте селяни ще на початку жовтня заблокували доступ до спускного шлюзу, встановили цілодобове чергування і не дають цього зробити. Тим часом хвора риба заражає здорову. Біоресурсів, за словами самих ініціаторів блокування, серед яких є колишній спеціаліст ветеринарії, відповідно до кількості об’єму водойми більше норми (велика плотність, мало кисню). А це у свою чергу сприяє й активному поширенню інфекції.
О.Білобровець написав заяву у поліцію щодо перешкоджання господарській діяльності. Відкрито декілька кримінальних проваджень. Він також написав заяву про те, що на період, доки розглядається кримінальне провадження і він та його дружина не можуть розпоряджатися власним майном (рибою) та відсутній доступ до орендованого майна, вони знімають з себе відповідальність за можливу екологічну катастрофу, що може статися на ставу. Люди це розуміють, але поступатися не хочуть, вимагаючи розірвання договору з І.Білобровець і стурбовані тим, що вода зі ставу потрапить у криниці.
У Держпродспоживслужбі повідомляють, що хвора на краснуху (а тут, ймовірно, саме ця проблема) риба не несе загрози життю людини. Її можна споживати (звісно, після термічної обробки, не сиру!). Так само як і спуск ставу не вплине на якість води в кри-ницях. Єдина проблема — кліматичні умови (зменшилася кількість опадів, зміліли річки, рівень води в криницях значно знизився), а тому треба більше часу для наповнення ставу. Важливо, що, відповідно до проведених досліджень у тернопільській спеціалізованій лабораторії, водойма села Іванківці відповідає допустимим нормам, тож орендарю видали дозвіл на спуск ставу та вилов риби.
Селяни вважають, що О.Білобровець незаконно оформив оренду гідроспоруд і ставу, не платить орендної плати, не виділяє кошти на соціальну сферу села. Із заявами про перевірку діяльності даного підприємця вони зверталися і в прокуратуру, і в екологічну службу. Для допомоги навіть залучили адвоката, якому заплатили, зі слів керівництва ініціативної групи, 15 тис.грн (це пожертви односельців). Запевняють, що відповіді на свої звернення не отримали (це насправді поза межами законодавства, оскільки державні установи зобов’язані надати відповідь у встановлений законодавством термін). Шукають люди правди й у владних кабінетах. Однак, правда у кожного своя.
Ознайомившись із даною справою глибше, можу стверджувати, що усі дозвільні документи в О.Білобровця є. Конкурс на право оренди гідроспоруд і водного об’єкта відбувався відповідно до норм чинного законодавства. Договір оренди майна комунальної власності у 2017 році укладено тимчасовий, оскільки до 2020 року неможливо було виготовити нормативно-грошову оцінку земель водного фонду (ця проблема — загальнодержавна, а неузгодженість у законодавчих актах призводить до подібної колізії на місцевому рівні). Проте навіть за тимчасовим договором підприємець сплачував орендну плату в розмірі 1 тис. грн за 1 га водного плеса (5616 грн в рік) та 9 тис.грн за оренду гідроспо-руд (присутні квитанції за 2017 рік — 4500 грн, 2018 та 2019 р.р. — по 9 тис.грн і 5616 грн, у 2020 р. — 9000 грн і 4557 грн). З червня цього року між сільською радою та І.Білобровець укладено постійний договір терміном на 10 років. Орендарем виготовлено технічну документацію про нормативно-грошову оцінку земель водного фонду комунальної власності площею 6,5527 га для рибогосподарських потреб. Згідно договору, підприємець сплачує 9000 грн за оренду гідроспоруди (плата залишилася без змін), а за водний об’єкт — 4557 грн (відповідно до встановленої нормативно-грошової оцінки комунального майна).
За словами О.Білобровця, за три роки він вклав 300 тисяч гривень власних коштів, щоб згодом мати прибуток від рибогосподарської діяльності. До того ж, переплачував орендну плату і не претендує на повернення зайво сплачених коштів. Запевняє, що зацікавлений у тому, аби риба не гинула, а ставок був чистим і наповненим водою. Готовий іти на певні поступки громаді села, але не готовий бути співучасником можливої екологічної катастрофи, до якої призведе протиправна діяльність окремої групи осіб, що перешкоджають його господарській діяльності.
Загалом, як мені стало відомо, не всі в Іванківцях підтримують блокування спуску ставу. Але, як це часто буває, не особливо втручаються у конфлікт, аби не псувати з односельцями стосунки. Отож, є в цій справі й інша сторона «медалі»… Але заручниця конфлікту — ні в чому не винна риба, якої там розвелося багатенько.
Наталя ГАМЕРА.
