Головна захисниця освітян Тернопільщини позитивну психотерапію отримує від вирощування і догляду за фіалками. А їх у колекції ланівчанки Людмили Мокей — більше 100 сортів. Людмила Іванівна доволі відома постать в освітянській спільноті як на Тернопільщині, так і в Україні. Тема про її професійну діяльність — тема окремої розмови, а сьогодні знайомимо читачів із милою жінкою-естеткою, яка не уявляє себе без квітів.
— Людмило Іванівно, звідки така любов до квітів, чому саме фіалки і чи є улюблені?
— Пригадую, в Ланівцях був книжковий магазин, там, де зараз банк Аваль. Полиці з книгами, журналами, альбомами, атласами різними, канцтоварами ще зараз у мене перед очима. Одного разу попалася в руки книжка про кімнатне квітникарство з кольоровими картинками. Придбала. Читала, мріяла, що й у себе розведу такі ж. Бережу її до сих пір.
Для мене головне — не кількість у квітнику чи на підвіконні, а доглянутість. Тому для садових не вистачає ніколи часу, то й немає з ними ладу. А от кімнатні?! (сміється). Без них ніяк не можу себе уявити. У різні часи росли в горщиках на вікнах у мене звичні з дитинства пеларгонії («мушкательки»), фуксії, бегонії, кали, хлорофітуми, гіпеаструми (амариліси), глоксинії, а також сучасні дифенбахії, орхідеї, пуасентії та інші. Був час, коли мала в сусідках нашу відому місцеву ландшафтну дизайнерку Аллу Жмаку, ото тоді в нас було змагання!!! Звичайно, вона по кількості та різновидах вазонів мене значно перемагала. Але ми любили спілкуватися на тему кімнатного квітникарства, з великим запалом обмінювалися щепами, листочками. Глоксинії та фіалки тоді займали перше місце.
Часи були різні, були в моєму житті періоди як піднесення, так і падіння, як радості, так і смутку. Це, звичайно, впливало на настрій, захоплення. Квіти це відчували й на собі. Потихеньку залишалися у моїй домашній колекції найулюбленіші та такі, котрим я можу й умію створити сприятливі умови: гіпеаструми та фіалки. Ось вони й стали справжніми фаворитами.
— Скільки маєте сортів і які особливості догляду за фіалками?
— Сьогодні у мене є близько ста сортів. Горщиків рівно стільки, скільки росте сортів, частина з яких вже дали своє «потомство», а ще сотня — два одноразових пластикових стаканчики з листочками на вкорінення, або з «дітками» у тепличках. Така моя «господарка» (сміється). Знаю, де купити горшечки для фіалок за мізерну ціну (півтори-дві гривні). Грунт використовую спеціальний, здебільшого торф Классман, добрива Петерс, а ще потрібно додавати до торфу агроперліт або пінопластові кульки для збагачення грунту киснем.
Важливо вчасно та правильно поливати відстояною теплою водою (взимку навіть трішки теплішою від кімнатної), не можна перезволожувати грунт, а також допускати, щоб він був сухий. Фіалки не виносять протягів, перепадів температур, шкідливі як низька, так і надто висока температури повітря. Частину колекції я вже перевела на фітільний полив. Це досить зручно тоді, коли господиня не має достатньо часу для догляду за квітами. Неприпустимо допускати попадання води на точку росту квітки. Важливо вибрати правильне підвіконня, на якому фіалочці буде комфортно. Вона любить яскраве світло, але не можна допускати прямого попадання сонячних променів на рослинку. Обережними треба бути із сучасними вікнами, часом може спрацювати «ефект лінзи», квітка отримає опіки.
Про догляд за фіалками можу розповідати багато… Зараз є достатньо інформації, у т.ч. в соціальних мережах. До речі, саме завдяки фейсбуку моє захоплення «вийшло в люди», бо не можна не сфотографувати таку красу та не поділитися з усіма… В сучасних умовах все просто — клац-клац…і вже збираєш вподобайки (сміється).
— Скільки часу в день займає догляд за квітами?
— Я фіалочки називаю своїми супутниками. В досить дорослому віці довелося залишати дім та сім’ю щонайменше на тиждень та їхати на роботу до Тернополя. Не зогляділася, як забрала вазонки з собою, бо їм комфортніше зі мною, а мені не так сумно за домівкою. Отож, вони в мене скрізь, де може потрапляти сонячне світло, а де його бракує, то виручають стелажі з підсвічуванням. От якось так мало-помалу утворилася колекція, яка тішить різнобарвним цвітінням майже цілий рік, яка допомагає переключатися з робочих проблем хоч на хвильку на щось хороше, позитивне. Бо ж моя профспілкова діяльність вимагає постійного напруження, період суспільних реформ є надскладним, неминуче зачіпає трудові права працівників освіти, часто призводить до їх порушення. Відтак — конфлікти, трудові спори, зібрання і т.п. Якщо коротко: робота з людьми ще ніколи легкою не була. Скільки людей, стільки думок, поглядів. Людський фактор присутній і серед місцевих керівників, з якими доводиться мати справу під час виконання свого трудового обов’язку… За цілий день часом стільки назбираю на себе різного негативу, що інколи дивуюся сама собі, як все це можна витримати?! От тут і виручає «квітотерапія».
Доглядаю за фіалками, здебільшого, ввечері після роботи. І цей догляд може тривати декілька годин поспіль, далеко за північ.
— До речі, що означають букви, які пишуть біля назви сортів?
— Багато селекціонерів додають до назви свою приставку, здебільшого це перші букви їхнього імені та прізвища. Наприклад, DN — це український селекціонер Денис Даниленко, НК — Наталка Козак. Багато в нас є фіалочок зарубіжних селекціонерів.
Хотіла би спробувати вивести якийсь свій сорт, але наразі не наважуюся. Мабуть, не вистачає терпіння. Загалом, це заняття для мене своєрідна квітотерапія, кольоротерапія, мій світ прекрасного, душевна радість.
— Чи плануєте встановити особистий рекорд у розведенні квітів?
— Рекорди встановлюють гравці, а я ним ніколи не була й уже не буду. Так, зупинитися важко, коли було п’ять фіалок в хаті, то назву сорту навіть не думала запам’ятовувати, зараз знаю майже усі назви, кожна рослинка має свій «паспорт» (сміється) — паличку із назвою сорту, вставлену в горщик. Поволі бачиш відмінності серед сортів, характерні особливості у догляді за ними. Серед великого фіалкового королівства починаєш деяким сортам надавати перевагу. Для прикладу, помітила, що біля «оптімар» та «авешок» довше затримую свій погляд. Значить, більше подобаються. І вже знаю, що по-можливості придбаю ще нові їхні сорти. Почала збирати колекцію іменних фіалок. Інтерес росте, мрію підшукати кожному члену родини його іменну квіточку.
Я вже згадувала, що фіалки легко розмножуються. Я вчасно формую крону, обриваю зайві листочки. Їх шкода викидати, тому вже автоматично під руками з’являється стаканчик з водичкою, в який опускається листочок… Через декілька місяців, в результаті, отримаємо новий кущик із першими квітами. Ось так їх назбирується багато. Я залюбки ділюся цією красою з усіма охочими. А чом би й ні!? (сміється). Якби довелося поміняти роботу, то, думаю, зайнялася би професійним вирощуванням кімнатних квітів. Наразі це хобі ще й маленький заробіток приносить. Хоча б для утримання і розведення нових квітів.
— Для мене ця розмова — не просто інтерв’ю. Готуючи матеріал до друку, вже встигла купити грунт, горшки і общипала свої фіалки: буду тепер уважнішою до них. Дякую, Людмило Іванівно, за натхнення, за той позитив, який я отримала, насолоджуючись Вашим фіалковим королівством. Нехай рясно кольориться і множиться!
Наталя ГАМЕРА.
