icon clock01.11.2022
icon eye357
Волонтерство

Cітки як спасіння: маскувальне павутиння плетуть у Ланівцях. Не вистачає рук, а замовлення збільшуються

  Війна, яку принесли на нашу мирну землю московські ординці, об’єднує наш народ у єдиному бажанні: перемогти ворога, зберегти для дітей та онуків свою українську оселю. Тому кожна свідома людина прагне докластися до спільного спротиву, допомогти Збройним Силам України крок за кроком звільняти окуповані території. А до дорослих зараз активно долучаються юні волонтери – школярі.

  У Ланівцях, у волонтерському центрі міського будинку культури, щодня постійний рух. Сюди навідуються тимчасово переселені з окупованих територій мешканці, щоб отримати допомогу чи пораду, приходять мужчини, яких мобілізують, чи їхні родичі, щоб зібрати належні продукти, одяг для перебування у навчальних центрах і надалі – у військових підрозділах. А ще сюди приносять для воїнів теплий одяг, різні речі, а також тканини, які використовують для виготовлення маскувальних сіток.

  Маскувальні сітки з початку воєнних дій, у лютому-березні, почали виплітати ланівчанки й жінки-переселенки. Основи для сіток виготовляли у залі колишньої районної ради, але з часом там почали ремонт, тому робота зосередилася в міському Будинку культури. Хоча сітки виплітали й у багатьох школах громади, організаціях, навіть вдома збиралися жінки і разом, у роздумах, молитвах за наших синів-захисників, виготовляли метрові павутиння. Деякі продовжують досі.

  Основними «плетільницями» сіток в БК є «наші херсонці» – так називаємо Пашу Іванівну Степанець та Надію Булаченко з Нової Каховки, яку частенько супроводжувала донечка Міланка (тепер вона відвідує дитсадок). А Алла Анатоліївна Новаковська та її дочка Тетяна Шляпіна щодня своїм маршрутом із селища цукрозаводу приходять із малим Максимом – Максиком. Діти, поки дорослі працюють, граються. Приєднується і Ольга Василівна Залужна, яка із Слов’янська. Вона у вихідні навіть умудряється сплести основу для сітки. А заготовки смужок із тканин – це основна «робота» Віри Іванівни Сокольнікової – донеччанки, яка ще з 2014 р. змушена була змінювати місце проживання  чотири рази. А фарбує у належні кольори матеріал, зібраний з усіх-усюд, Олеся Мельничук.

  Разом із ланівчанкою Іванною Буською, працівницями культури Тетяною Філюк, Світланою Вегерою, Людмилою Огродовою, Аллою Сливчук (у вільні для них від інших обов’язків хвилини) «робочий процес» завершується новим виробом майже щодня. А якщо приходять на допомогу деякі працівники установ, то сіток стає ще більше. Минулого тижня таку підтримку надали працівниці служби центру зайнятості, міської ради. Раніше більше було бажаючих доєднатися до виготовлення сіток. Тепер, на жаль, таких обмаль.

Плетемо як павутиння,

Віра в краще наступає.

Наша сітка як спасіння,

Всіх солдатів закриває.

Всю любов свою вплітаєм.

Молимось, щоб захистила.

Україна – це всі разом,

Разом ми –  єдина сила!

Щоб сказати: «Добрий ранок!

Добрий вечір з України!»

  Сітки потрібні. Замовляють їх батьки, дружини для своїх захисників і відправляють через пошту. Везуть в зону бойових дій і волонтери, що прямують на Донеччину, Луганську область чи Запоріжжя. Забирають із собою й воїни, які перебувають вдома на короткому відпочинку. Замовлень багато. Тому звертаємося до жінок та дівчат громади, що проживають в Ланівцях: приходьте хоч на дві-три години в день, щоб прискорити роботу. Також просимо господинь зробити «інвентаризацію» у своїх шафах, комодах і знайти непотрібні, можливо, речі – одяг тощо. Бажано коричневого, чорного, темно-сірого кольорів, не шовкового, не трикотажного, бо із зміною пори року змінилися кольори землі, територій. Закриваймо наших захисників від ворожих обстрілів!

Марія РОМАНЧУК