icon clock08.06.2023
icon eye743
ПОДІЇ

Для Учителя і на фронті, і в тилу Сергія Дуная востаннє прозвучав шкільний дзвінок та з почестями — військовий залп

  Внаслідок ворожого мінометно-артилерійського обстрілу позицій ЗСУ поблизу н.п. Діброва Луганської області 4 червня 2023 року загинув командир механізованого взводу, капітан військової служби Сергій Георгійович Дунай 1.08.1971 р.н.

  Сергій Дунай народився у селі Карначівка (у минулому Лановецького району, а нині це Збаразька громада). Навчався у Карначівській та Вербовецькій школах. Закінчив механіко-математичний факультет Львівського національного університету ім.І.Франка. Тридцять років працював учителем математики та інформатики у Карначівській та Лопушненській школах.

  У 2015 році Сергія мобілізували на фронт. У складі 93 окремої механізованої бригади він з березня 2015 року до березня 2016-го пройшов і навчання на полігонах, і пекло боїв на Донеччині. Щоб мама не хвилювалася, довго не казав їй, де насправді служить. Коли лановецькі волонтери відправлялися у зону бойових дій і телефонували до Сергія, запитуючи потреби, казав, що в нього все добре, все є. Дуже підтримувала свого захисника рідна Карначівка: колеги зі школи, учні й батьки готували посилки, писали листівки підтримки, присвячували вірші учителю. Діти не могли зрозуміти, чому саме він, така мудра і добра людина, яка покликана навчати, а не воювати, мусіла змінити шкільні підручники на автомат. Сергія Георгійовича любили і поважали дійсно всі. Він не мав власної сім’ї, не мав своїх дітей, але кожен учень був для нього наче рідним, а школа — сім’єю. Такою ж сім’єю стали для нього і побратими на фронті.

  «Сергій Георгійович — людина від Бога, Учитель з великої літери, — говорить про колегу учителька Надія Ковальчук. — За своєю лагідною усмішкою він ховає ніяковість, бентегу. Це справді вчитель, перед яким поклоняються і якого люблять діти й колеги-вчителі не за строгість, а за теплоту, що випромінюють його мудрі очі. Біля нього справді спокійно й тепло».

  Після демобілізації математик повернувся до улюбленої професії, до освітянської спільноти, до дітей, у рідне село. Так, він — учитель, а не солдат. Він народжений навчати, а не воювати! Проте, коли розпочалося повномасштабне вторгнення росії, Сергій Дунай, як офіцер з бойовим досвідом, 26 лютого 2022-го знову залишив шкільну родину, щоб захищати Україну.

   Мама його померла, залишилася з рідних тільки сестра. І знову великою підтримкою на важких фронтових дорогах для свого Вчителя-Воїна стали його колеги-педагоги та учні.

  Жахлива звістка про загибель Учителя сколихнула усіх, хто знав особисто Сергія Дуная, чи чув про нього лише позитивні відгуки. 4 червня внаслідок ворожого мінометно-артилерійського обстрілу на Луганщині командир третього механізованого взводу третьої механізованої роти в/ч А3719, 50-річний капітан Сергій Дунай отримав поранення, несумісні з життям.

  7 червня з Героєм прощалися в Збаражі та Ланівцях. Шану загиблому Учителю віддавали люди, зустрічаючи сумний кортеж уздовж дороги до рідного села. В Лопушному на подвір’ї школи Учителю востаннє лунав шкільний дзвінок. У жалобі непорушно прощалася і рідна Карначівська гімназія.

  Наступного дня Герой навічно залишив цей світ, поповнивши ряди Небесної варти. Україна втратила Патріота, освітня галузь — Учителя, у вічному горі залишилася сестра, осиротіла шкільна родина, назавжди попрощавшись із професіоналом, другом, щирої душі людиною.

  Дякуємо, Учителю-Воїне, за знання і захист! Дякуємо за відвагу і велику любов до України, заради щасливого майбутнього якої Ти боровся до останнього подиху.

  Світла пам’ять Герою!

Наталя ГАМЕРА

Фото з соцмереж та сайту Лановецької міської ради