icon clock19.02.2024
icon eye1409
ОСОБИСТОСТІ

Фартух кондитера змінив на піксель: 24-річний Ярослав Малишко отримав УБД ще будучи строковиком

  Так уже з дитинства склалося, що ну не лежить душа хлопця до техніки. Тато механік, тож часом просив підмоги в сина. Але коли постав вибір після 9 класу, куди піти вчитися, то Ярослав заявив, що гайки крутити не буде. А мама Галина – фельдшер у селі, порадила: “То йди вчися їсти варити”. Він і пішов.

  Ярослав Малишко із села Лопушне, що на Лановеччині, закінчив училище ресторанного сервісу в Тернополі, потім був бакалаврат у політехнічному.

  На всі канікули хлопця брали на роботу в пекарню. Він тільки на практику прийшов, а його через тиждень у зміну поставили. Сам навіть торти пік. З третього курсу училища на себе заробляв. За професією Ярослав пекар кондитер. На технолога не довчився, взяв академвідпустку і пішов в армію восени 2021 року.

  А в лютому 2022-го розпочалася жорстока війна. Свій день народження 1 березня хлопець зустрів в окопі на передових позиціях активного фронту.

   Минулого року Ярослав підписав контракт. До нині служить у 23 бригаді НГУ “Хортиця”. Разом з ним – його ровесники і молодші за них. Є хлопці з Харківщини. Самі собі замовляють і купують необхідні речі. А перед виходом на “нуль”, як каже пані Галина Малишко, він завжди переводить їй кошти, якщо є на картці. А цього разу скинув і наступного дня просив повернути, бо треба купити тепловізор. Таким чином мама і дізналася про потребу бійців підрозділу сина. Ярослав і з дитинства такий скромний, життєві питання вирішував сам, не просив сторонньої допомоги. А за два роки переписки з мамою була лише єдина відповідь: “В мене все добре”.

  Наш молодий земляк і його побратими багато пройшли воєнних випробувань. Навіть жахіття полону. Це сталося в Енергодарі, коли росіяни захопили ЗАЕС, а їхня рота відбивала штурм окупантів. Була і позиція неподалік Бахмута.

  Сьогодні хлопці продовжують захищати Україну. Перебувають на Запоріжжі, в районі населених пунктів Старомайорськ, Приютне. Десь у цій місцевості наш волонтерський екіпаж зустрівся із земляком у січні. Ми проїжджали неподалік їхньої позиції, тож Валерій Собчук зателефонував до Славіка. Хлопці належать до категорії скромних, кому “нічого не треба”. Проте охоче взяли грілки для ніг, маскувальну сітку і трохи домашніх смаколиків, серед яких і сухі страви, які просто незамінні там, де немає можливості готувати їжу. А в них нерідко саме такі умови – не до готувань…

  У вересні 2022 року Ярослав приїжджав у відпустку додому, то відвідав рідну школу. Був у відпустці на Різдво.

  Вчора ми спілкувалися з пані Галиною. Мене зацікавила історія юнака, який, по суті, фартух кондитера тимчасово відклав, одягнувши військову форму. Разом із спеціальністю стрільця, кулеметника пройшов навчання на бойового медика. Скромний, але такий відважний і мужній хлопець, міг би пекти тістечка і хліб, торти і здобу у мирний час. Та окупанти з р..сії відібрали у нього таку можливість, а змусили взяти до рук зброю і стати на захист своєї нації.

  Хлопцям зараз дуже потрібні тепловізор і дрони. Я відкрила збір.

5168 7574 0793 5040

Частину коштів за добу ми разом із сімдесятьма благодійниками зібрали. Звертаюся до всіх, хто читає цей допис, а особливо до однокурсниць Ярослава Малишка (а в його групі навчалися переважно дівчата) з проханням долучитися до збору.

  А ще 1 березня в нашого Славіка ювілей – 25 років! Уже втретє хлопець зустрічатиме свій день народження в окопах… Давайте разом привітаємо захисника посилкою із бажаними “очима” і меткою “пташечкою”. Без них на фронті сьогодні ніяк!

 Наталя ГАМЕРА