Про старт у діяльності ще однієї творчої спільноти оголосила завідувачка Лановецької публічної бібліотеки Ірина Критюк: «У час війни ми маємо бути сильними – гуртуватися, підтримувати один одного, відтворювати свою колоритну культуру для зміцнення держави. Приміром, Клуб активного довголіття (КАД) «Барви Волині» в Ланівцях проводить благодійні концерти на підтримку ЗСУ, різні тематичні зустрічі, які збирають ініціативних людей. У Молоткові багато мешканців також гуртуються, допомагаючи воїнам».
Олег Казмірчук, заступник міського голови, нагадав, що в громаді вже діють два КАДи – у Ланівцях та Якимівцях. Бажано, щоб і Молотків, який має багату історію, активно долучився до організації змістовного дозвілля людей поважного віку та молодих, обговорення проблем, реалізації цікавих ідей. Зміни, що відбуваються в Ланівцях – це теж результат реалізації цікавих ідей, проектів спільно з Міжнародним Товариством Червоного Хреста, який фінансуватиме вже другий проект.
Тетяна Яцула, котра очолює Лановецьке ТЧХ, підтвердила, що при підтримці Швейцарського відділення ЧХ планують розгорнути діяльність в кількох напрямках. А зустрічі у форматі КАДів теж сприяють зростанню активності мешканців.
Ведучі-гості першого засідання Клубу Світлана Пчола та Богдан Кукуруза нагадали про багату і складну історію Молоткова, який відновився після знищення нацистами і має чим гордитися – працьовитими людьми, відомими талановитими синами і доньками.
Ця перша зустріч була приурочена до Дня родини, тож мова йшла про дружні родини, молотківчан, які у ці дні заготовляли сіно для своїх тварин, обробляли городи, рвали вишні, готували закрутки на зиму. Про любов до рідного села звучали пісні у виконанні вокального колективу Молотківського будинку культури.
У цей складний для України час молотківські сини поповнили ряди Збройних Сил України та ведуть боротьбу з московськими агресорами в зонах бойових дій. Із сіл старостату на фронті 44 воїни, зокрема 16 – із Молоткова.
Ведуча низько вклонилася і подякувала Ользі Бочин, яка провела на війну чотирьох своїх рідних – сина та невістку, дочку і зятя. Свої почуття вона виливає у поезії, також разом із подругами співає у вокальному колективі, а ще вони волонтерять, готуючи смаколики на фронт.
На зустріч Ольга Василівна прийшла із двома онучатами. І всім серцем сприймали присутні слова:
«Ти чекай нас, мамо, у кожну хвилину,
Чекай у жорстоку добу, —
Доки Ти ждатимеш, я не загину.
Чуєш, ми переможем війну!»
Серед полеглих героїв Лановеччини є і молотківчанин Руслан Пасічник, який загинув під час артилерійського обстрілу на Донеччині 17 листопада 2022 року і похоронений в рідному селі.
Щиро й схвильовано звучали поетичні рядки Тамари Саліванчук з Іванковець. Вона нагадала недалеку історію, коли її село входило до колгоспу імені Пархоменка із центром у Молоткові. Була спільною і сільська рада, в якій вона з чоловіком оформляла шлюб. Пригадала Тамара Володимирівна, як у 80-і роки минулого століття працювала разом з товаришами-будівельниками на будівництві меморіального комплексу «Молотківська трагедія». На території СРСР вже діяли музеї-комплекси в населених пунктах, які спалювали гітлерівці — білоруська Хатинь, волинські Кортеліси. А в Молоткові, де загинуло 617 жителів, в тому числі діти, такий музейний комплекс вдалося звести з ініціативи земляка Василя Остапчука і при підтримці земляків, які на той час займали високі посади. Тут трудилися бригади з усієї області, будували, крім меморіалу, будинок культури, школу, адмінбудинок, проводили благоустрій території. Іванковецькі та молотківські жителі – добрі сусіди. У ті часи було більше молоді в селі, тут організовували дискотеку, на яку з’їжджалися з усього району і навіть сусідньої Хмельниччини. У пам’яті – і трагічна історія, і трудові будні та радісні події. Тож у поезіях Т.Саліванчук – і про красу рідної землі, і про чудових, працьовитих, мужніх людей.
Зал, де проходила зустріч членів КАДу, прикрасили малюнками юної іванківчанки Яни Вдовиченко. Дівчина мріє стати художницею, тож їй побажали, щоб здійснилася мрія, подякували за розмаїття барв і кольорів, за веселку в душі.
Серед учасників першого зібрання членів Клубу активного довголіття були і тимчасово переселені з окупованих територій, що живуть у Молоткові вже рік. Володимир Оренцов із дружиною Тетяною з Маріуполя. Вони пізнали долю спаленого гітлерівцями Молоткова на своєму рідному місті, яке знищують рашисти. Він вважає, що таке не повинно повторитися знову – треба разом створити сильну Україну, в якій зможуть щасливо жити її мешканці.
Тож на завершення ведучі бажали, щоб кожна молотківська сім’я і вся українська родина була щасливою, щоб у кожній сім’ї панували мир, добро, радість! Щоб усі наші захисники з Перемогою повернулися додому! Шануймо своє коріння, бережімо родини! А членам нового Клубу активного довголіття: щоб з користю використали можливість зустрічатися і досліджувати свою історію, родовід, вшановувати гідних людей своїх сіл, зустрічатися з воїнами і їхніми родинами, підтримувати один одного і разом наближати перемогу!
Марія РОМАНЧУК
