icon clock30.01.2024
icon eye478
Волонтерство

Лановеччина волонтерська. Сюжет другий: не важливо, що саме і в якій кількості ти робиш, головне – не байдужій!

  Нагадаю, що цей допис про поїздку волонтерів у прифронтові місця в жовтні 2023. Не хочу, щоб поза увагою залишилися люди, завдяки кому цей рейс відбувся. Тож зараз – слова вдячності!

  Щодо господинь, котрі залюбки готують домашні страви. Хлопці і дівчата дякують тим, хто не черствий душею і робить свій посильний внесок у підтримку фронту. Хтось донатить на машини, на дрони, на оптику, на амуніцію і т.п., хтось має тільки можливість приготувати домашнє печиво, тушонку, голубці, вареники чи інші страви, яких не бачать військові, або ж сухі страви, що полегшують побут у місцях, де нема можливості готувати їжу. А хтось і готує, і донатить, і благодійні лотереї проводить… Головне – не байдужість.

  Нас тут є кому лобами стикати, нав’язувати свою позицію, ганьбити і принижувати, зводячи нанівець усю працю й турботу, але більшість залишається людяними і вперто продовжує розпочаті справи на користь ЗСУ. І це добре! І ми, хто збирає кошти, переганяє, ремонтує автомобілі військовим, хто купує та дістає все, що замовляють наші земляки з фронту, хто комунікує з військовими і потенційними спонсорами, хто безкорисливо волонтерить за відсутності вільного часу від слова зовсім, хто вечорами бавиться в лего, випускаючи пташки для війська, – ми також щиро дякуємо ВСІМ однодумцям, які поруч з нами в строю!

  Щиро дякуємо за допомогу у завантаженні машин смаколиками трудівницям з села Верещаки, Нападівка, Борсуки, Буглів, пані Олі Бочин з Молоткова, працівницям училища за вареники, Віталію Данилюку за горішки, каву, серветки, Галині Шаргаровській, Андрію Ярмошко за солодощі, Тані Рибак зі Львова за енергетичні батончики, сім’ї Дячуків з Юськовець за яблука, сім’ї Гуменюків з Білозірки, які ще жоден виїзд волонтерів не пропустили, не додавши своєї смачної турботи. Традиційною і цілодобовою є волонтерська діяльність дівчат, котрі готують сухі страви, а заодно заготовляють овочі, енергетичні батончики й перекуси військовим. Це наші невтомні учасниці команд «Бандерівський борщ по-лановецьки» та «Козацькі страви для ЗСУ по-лановецьки». Не зупиняйтесь, бо ваша продукція має неабияке значення на певних ділянках фронту і в певних підрозділах. Так само, як і відерка з варениками, голубцями, випічкою та іншим добром від щедрих і щирих господинь!

  Дружнє «тримаймо стрій!» хочу сказати й активістам з волонтерського цеху, котрі кожного дня плетуть сітки в будинку культури, а також колегам у волонтерському центрі, що на ринку. Щодня у них якийсь рух, бо також плетуть сітки та кікімори, а коли готується наш «машинковий» рейс, то тут – наче мурашник. Важливо, коли однодумці гуртуються! Важливо, коли згуртованість дорослих стає прикладом для дітей, або ж навпаки: завзяття дітей до волонтерської допомоги спонукає дорослих до більшої активності. І не так важливо, що саме і в якій кількості ти робиш, головне – ти не байдужий!

  Медикаменти та газові балончики передав з Польщі активний волонтер Денис Волошин. Газові горілки та спальні мішки надійшли від Віталія Шандрука. Спальники вже служать воїнам, а горілки Валєра Собчук віддає за запитами. Величезну роботу роблять хлопці, які безкоштовно виготовляють скоби і шрапнель, ремонтують автомобілі. То цінна безцінна діяльність! На жаль, їх також мобілізовують до війська, а на взамін не дуже хто поспішає братися за клопітку безкорисливу працю.

 З соляркою допомогли добрі люди, а також мали трохи коштів з донатів. Як завжди – залишок з поїздки передаю Валерію Собчуку на виконання наступних замовлень від наших земляків.

У далеку дорогу волонтерів завжди благословляє благочинний о.Ігор Шаринський. Поки зібрали все, поки завантажились, а вечоріє восени швидше, то й стемніло. Дякуємо за молитву. Нам справді щастить, бо всі труднощі та прикрощі вдається долати і залагоджувати різними способами. А в дорозі всяке трапляється.

  Про тих, з ким більше не побачимось і за кого жевріє остання надія; про те, як вантажили бездиханний баггі і як надихались газів від залізного монстра в Лимані, яке враження справив розбомблений Куп’янськ, як «влітали» в столицю за декілька хвилин до комендантської години – читайте у наступних сюжетах.  

Наталя ГАМЕРА