Черговий рейс на Донеччину був хоч і ретельно спланований, проте знову ж таки довів, що планування важливе, але все відбувається по волі Божій.
Хлопці на чолі з Валерієм Собчуком готували в рейс три машини для земляків. Але за декілька днів дві з них забрали військові самі, бо їм випала можливість приїхати додому. Тож залишалася одна, яку чекали Павло і Тетяна Василинюки.
Павло — кадровий офіцер ЗСУ. У травні минулого року в боях під Лисичанськом, внаслідок обстрілу «Градами», отримав осколкове поранення в ногу. Кінцівку довелося ампутувати. Пройшов тривале лікування, реабілітацію за кордоном. Сьогодні хлопець з протезом продовжує військову службу. Разом з дружиною Тетяною, яка у 2021 році підписала контракт із ЗСУ, працюють в одній частині. Павло після поранення виконує роботу при штабі, Тетяна несе службу з бойовим підрозділом артилеристів. А в Ланівцях їх чекає маленька донечка Міланка, якій заміняють маму і тата бабуся з дідусем.
Дідусь Володя часто їздить своїм бусом на фронт, допомагає військовим. Під час однієї поїздки сказав, що Павлові для виконання певних бойових завдань потрібен пікап. Бажано з автоматичною коробкою передач, щоб легше було керувати з протезом. На автівку подружжя зібрало власні кошти, тож залишалося тільки знайти підходящий варіант. Наша волонтерська команда саме поверталася з рейсу на Запоріжжя, як зателефонував Віталій Данилюк. Запитав, чи не знаємо, кому потрібен пікап автомат. Машина вже була в Тернополі, але не підійшла замовникам, кому він її пригнав. Зараз не проблема знайти нових власників, а більша проблема — знайти і перегнати з-за кордону добру машину для потреб ЗСУ. Віталій і його друзі в Англії Володя Гвозденко, Ігор Гуменюк витрати на перевезення цієї машини оплатили власними коштами. Та ще й скинули на пальне нашій команді, коли ми вирушали на Донеччину. До речі, вони завжди долучаються фінансово на придбання воїнам кави, чаю, серветок та солодощів.
Машинка добротна, за неї заплатили 180 тисяч гривень. Трохи попрацювали автомеханіки, і вона легко здолала шлях у прифронтове містечко. Подружжя військових підписало акт прийому і сьогодні залізна помічниця служить в ЗСУ.
Наш волонтерський екіпаж приїхав до помешкання, де жили Таня і Павло. Будинок з наскрізною «вентиляцією», без опалення. Сусіди — декілька місцевих жителів поважного віку, собаки і коти. Тут часто прилітає. Хто мав куди подітися — виїхали. А наші захисники і захисниці ще й оплачують власникам за такі помешкання.
На здибанку з волонтерами в цю місцину приїхав Віктор Прокопюк. Каже, що теж жив тут неподалік. Зараз в іншому місці.
Не був у той день на бойовому завданні Ігор Биць, тому теж під’їхав, щоб забрати передачі. Теплі обійми, маленька радість у жорстокі армійські будні, частинка домашнього тепла — це наче свіжа вода з криниці.
«Від вас пахне свободою, рідними Ланівцями», — каже наше Сонечко. Надзвичайно раділа зустрічі, дякувала за доставку машини, передавала вдячність за турботу Віталію Данилюку та його друзям у Лондоні, завдяки кому робиться немало добрих справ на підтримку українських військових. Ми трохи вділили їм смаколиків, а сало Павло попросив для побратимів. Не втрималася Танюша при згадці про донечку, розплакалася, бо сумує за крихіткою. Що коїться в душі молодої мами, яка замість дитини тримає в руках зброю, можна лише здогадуватися. Щосекунди тут чатує небезпека обстрілу, будь-якої миті їхню бойову позицію може накрити важка ворожа артилерія. Думка про Міланку і чоловік, з яким часто бачаться, — неабияка підтримка на війні.
Таня купила бісер і на розмальованому полотні у вільні хвилини вишиває біль і міць України. Свої роботи, коли завершить, передасть на продаж, а виручені кошти просить, щоб ми спрямували на допомогу військовим. Я була в приємному шоці: військова дбає про військових, допомагаючи волонтерам допомагати воїнам… Таке можливо лише в Україні! У кожному її стібку стільки любові і тепла, надії та завзяття, віри і сили, що вистачить до неба і назад.
А ще Таня подарувала в музей шеврон свого підрозділу та оригінальний оберіг.
Як пройшли зустрічі в Краматорську, Слов’янську, які машинки ще ми везли на війну і з війни — про це в наступних сюжетах.
Наталя ГАМЕРА
