Україна оповита хмарами війни, від яких страждає небо, земля, люди. І все ж крізь хмари пробиваються промені сонця, що несуть надію на очищення небосхилу, на оновлення повноцінного життя. Це наближають, за це борються наші відважні воїни. Серед захисників багато молодих юнаків, яких чекають кохані, підтримують рідні, друзі. У надзвичайно важкі хвилини боїв, обстрілів їх гріє й надихає полум’я любові, мрії про майбутнє щасливе життя на рідній землі.
Богдан Харчишин із села Верещаки – воїн 148-ї бригади, що перебуває в гарячій точці воєнних дій. Йому 24 роки. Після школи закінчив Збаразьке військове училище, набувши технічної спеціальності. Продовжити далі навчання не встиг. 18 квітня, перед Великодніми святами, поповнив лави Збройних Сил України. Тепер його «робота» — обслуговування ПЗРК, якими збивають ворожі дрони, безпілотники… Його злагоджений підрозділ не має часу на відпустки. І все ж Богдана відпустили на десять днів. А причина – кохання.
З Іриною Рачковською вони познайомилися по-сучасному – через Інтернет, на День міста Ланівці. І так спілкувалися, дружили три з половиною роки. Ірина за цей час закінчила Чортківський медичний коледж, працює медсестрою у стоматологічній клініці в Тернополі. А Богдана підтримувала, переживала весь час, бо ж три місяці перебував на першій лінії вогню. І тут – раптовий приїзд ввечері. Дівчина не могла стримати сліз – від надміру почуттів.
Після відмітки у військкоматі хлопець обіцяв приїхати, щоб разом піти в гості. Іринка цілий день на роботі, тож поспішала, щоб встигнути переодягнутися. Прибігає до будинку – Богдан вже чекає з друзями. Попросив постояти біля машини, а потім повернутися: стоїть юнак на колінах, освідчується в коханні і просить вийти за нього заміж! Це був такий неймовірний сюрприз. Разом з друзями відсвяткували заручини. 22 грудня у ДРАЦСі підписали документи про створення сім’ї. Радість із молодими поділили за святковим столом рідні. А 25 грудня, ввечері, Богдан Харчишин поїхав до своєї бригади. 26-го вже був на посту. Весілля ж Ірина та Богдан відсвяткують після перемоги!!!
Василь Суховінський із села Лопушне на початку січня прибув у короткострокову відпустку. А 5 січня вже приїхав із своєю коханою дівчиною Марією до Лановецького відділу ДРАЦСу, щоб зареєструвати подружні стосунки. Це було великою радістю для мами Ольги Володимирівни, молодші сини якої вже одружені, а найстарший Василь пішов на війну. Тепер про Василя турбуватиметься і молитиметься також дружина. Марійка працювала у гуртожитку в Тернополі комендантом, дружили із Василем два роки. Віддаль, розлука стали для молодих людей перевіркою почуттів, які виявилися щирими й палкими. Тож тепер Василя грітиме невгасиме прагнення перемогти ворога, живим та неушкодженим повернутися до своєї обраниці, щоб разом звити сімейне гніздечко. Для цього вже й приглянули будинок у рідному селі, який чекає на господаря.
А поки що Василь Суховінський відбув до свого підрозділу разом із лановецькими волонтерами, що їздили в гарячі точки війни на Донеччині.
Вітаємо наших дорогих воїнів із вступом у сімейний стан. Нехай любов надихає вас, підтримує і зігріває у всі важкі дні боротьби! Нехай Ангел-хоронитель своїми крилами захищає і боронить від снарядів, куль, допомагає долати всі перешкоди, перемогти ворога і принести коханим мир у рідні оселі!
Марія РОМАНЧУК
