Сергій та Оксана Таранови займаються підприємницькою діяльністю. До повномасштабної війни планували відкрити швейний цех, вже й обладнання закупили, з приміщенням оприділились. Але після 24 лютого плани подружжя, як і більшості українців, залишилися нереалізованими.
Коли я шукала людей, хто б взявся за пошиття спідньої білизни для поранених у госпіталь, або хоча б надав викрійки, то в Лановецькій міській раді мене скерували до Сергія Таранова.
Разом з дружиною Оксаною він із задоволенням запропонував свою безкорисливу допомогу. Першою була тканина, що залишилася у мене від бабусі. Я передала сувої майстрам, а наступного дня Сергій приніс 51 штуку готових трусів. Окрім придбаної власним коштом гумки, Таранови додали ще й свою тканину. Перші «сімейки» у горошок, смужечку і квіточки поїхали ще в серпні на Донеччину, де тримають оборону наші земляки. Півтора десятка віддали в Тернопіль волонтерам Десантно-козацького рою, 50 – у госпіталь в Одесі. Посилку на Одесу відправляв Роман Гончарук. Медикаменти для поранених, памперси передав його брат Олександр з Мадриду. Це одна із численних гуманітарних допомог, яку Сашко організовує в Україну.
Оскільки попит на труси з легкої матерії зростав, я через соцмережі звернулася до земляків з проханням допомогти з тканиною. Ми миттєво зібрали необхідну кількість. Люди також приносили гумку і нитки. Таким чином Оксана, а це здебільшого саме вона бере на себе левову частину роботи, пошила впродовж майже трьох тижнів ще 150 трусів. Волонтер Валерій Собчук пакує їх у посилки хлопцям разом з іншими важливостями, які замовляють бійці. Ми передавали також у волонтерський центр ГО «Простір активної та сучасної», звідки також формуються посилки на фронт.
Оксана та Сергій скромно не афішують своє волонтерство, але насправді і їхня допомога наближає нашу спільну перемогу. Величезна вдячність усім, хто поділився тканиною. Пошиття трусів не припиняємо! У міський будинок культури можна приносити і гумку, і нитки, і тканину. Коштів на пошиття трусів не збираємо. Наразі є потреба на інші важливі речі для захисників. Тому пожертви грішми необхідні щодня. Війна не шкодує нікого. Снаряди не вибирають жертв. При обстрілах нищиться також і техніка, і особисті речі військових. Потрібно всього і багато. Тож будьмо згуртованими в нашій допомозі захисникам!
Наталя ГАМЕРА
