icon clock22.08.2023
icon eye534
Війна СТАТТІ

Про братів на фронті, материнську тривогу та панічний настрій частини людей у тилу

  Спекотний серпень, який за температурним режимом перевершив всі минулі, наближає нас до календарної осені. Суспільний градус також на високих відмітках, бо війна – це страждання людей, знищення економіки, природи, надбань культури, а її завершення залежить від спроможності нашої держави, а більше – від політичних та економічних інтересів правлячих кругів та політиків наших союзників.

  Дивує і, в певній мірі лякає, панічний настрій (особливо відчутний в базарні дні), який оволодіває частиною людей. Оце наслухаються, надивляться телевізійних програм чи матеріалів з «Телеграму» або «Ютубу», де у вільному доступі й московська програма та присутність їхніх блогерів – і розповідають, що волонтери крадуть, гуманітарну допомогу розкрадають, на фронт постачають неякісні снаряди, забезпечення воїнів нікудишнє, НАТО свої сили заведе на територію України, буде підписано мир з московією… А саме цього добиваються рашисти. І все ж попри брехливу ворожу пропаганду, інформаційні скепсиси світу щодо повільного наступу ЗСУ, наші воїни дивують стійкістю й ефективним використанням озброєння, технічних засобів, а патріотичне, тверезо мисляче населення країни підтримує їх морально й матеріально.

  Зустрічаємо на вулицях Лановець чи сіл нашої громади воїнів, котрі приходять на короткий перепочинок після важких днів і ночей у зонах бойових дій. Із їхніх розповідей відчуваємо жорстокий смисл поняття «війна», і це спонукає ще з більшою відповідальністю та зусиллями допомагати й підтримувати українських захисників. У родинах, чиї батьки, чоловіки, сини воюють, особливий ритм життя: щодня тримати зв’язок із ними. А приїзд рідних у відпустку – це надзвичайна радість.

  Подвійна радість у родини Герасим’юків із Вербовця, бо захищають батьківщину їхні два сини. Старшому Андрію 24 роки, молодшому Олегові – 22. Разом вони проходили строкову військову службу в Харкові, у бригаді Національної гвардії України, а з листопада 2000-го –служба за контрактом.

23 лютого 2023 р. бригада передислокувалася в район Харківського аеропорту – попередження про можливу агресію росії військові сприймали серйозно. І о 4-й ночі почалася московська «спецоперація». Як згадує Андрій Герасим’юк, далеко на горизонті побачили вибухи, вібрація від яких ширилася, аж тремтіла земля. В їхню сторону полетіли крилаті ракети, почала роботу українська система ППО. Вогонь, дим, руїни житлових будівель, жертви серед населення. Наші захисники героїчно відстояли Харків і відбивали ворога з місць, де йому вдалося пробитися – бої тривали в районі Золочева, Цупівки, Слатине, Прудянки… Після звільнення Харківщини бригаду, яка отримала у 2023 році назву «Спартан», перекинули на Донеччину. Старший стрілець Андрій та кулеметник Олег Герасим’юки разом із побратимами 3-ї бригади оперативного реагування імені Петра Болбочана стояли на обороні Бахмута. Це надзвичайно складний і героїчний період їхньої бригади. Тепер на деякий час проходять перепідготовку в Ужгороді. А відпустка для братів у рідному домі – можливість передихнути й набратися нових сил для боротьби з рашистами, і хлопці впевнені: перемога буде за нами!

  Із сльозами радості зустрічала своїх синів-соколів Марія Наливайчук із Буглова, які також побували вдома під час короткострокової відпустки.

Двадцятитрирічний Віталій та дев’ятнадцятирічний Володимир. Обидва – добровольці. Володя був на роботі в Польщі. Але повернувся звідти і разом з братом в лютому 2023 року поповнили ряди захисників України. Навчання, підготовка в Луцьку, потім – в Житомирі, а тепер вони в підрозділі Національної гвардії України.

Нещодавно Віталій отримав двотижневу відпустку для важливої події в його житті – поєднав свою долю із тернополянкою Іриною, з якою зустрічався три роки. Молоді офіційно зареєстрували свій шлюб. І тепер Віталій отримуватиме підтримку не тільки від батьків – йому додаватиме сил взаємне кохання, а після перемоги молоді відгуляють весілля. Нехай збудеться це за благословенням Господнім і батьківським! А ми всі разом наближаймо перемогу!

Марія РОМАНЧУК,

волонтерка, голова ГО “Духовна Лановеччина”