Насамперед дещо з історії Українського об’єднання поштового зв’язку «Укрпошта», яке створене на підставі рішення КМУ від 2 лютого 1994 року. На той момент до його складу увійшли 26 поштамтів, 54 міських та 483 районні вузли поштового зв’язку, 11 875 сільських відділень, 98 пересувних відділень, 204 пункти поштового зв’язку. Реорганізацію стратегічного державного підприємства розпочали у січні 1998 року, згідно з програмою реструктуризації Укрпошти, яку в 1999 році перетворено в унітарне підприємство, що засноване на державній власності та належить до сфери управління Міністерства інфраструктури України.
З огляду на відсутність конфліктів та резонансних кримінальних проваджень щодо діяльності окремих посадових осіб «Укрпошти» можемо констатувати, що державне підприємство виконувало покладені на нього обов’язки у повному обсязі. Але в розпал російсько-української війни, а саме 6 липня 2015 року, владні реформатори затіяли новий етап реорганізації, що передбачав перетворення державного підприємства на публічне акціонерне товариство. Відповідно до розпорядження Кабміну процес корпоратизації проходив у чотири етапи: підготовчий, інвентаризація, оцінка майна, яке включено до статутного капіталу, та завершальний.
1 березня 2017 року реорганізацію було завершено і державне підприємство припинило діяльність. Натомість запрацювало публічне акціонерне товариство «Укрпошта», начебто, за зразком найкращих європейських поштових компаній. Адже відразу було запущено нові сервіси: API, «Особистий кабінет», SMS/Viber-інформування про доставку, чат-боти Facebook, Telegram та Viber, а також можливість оплати відправлень одержувачем. У березні 2018 компанія розпочала поетапне оновлення послуг кур’єрської доставки, а в другому півріччі оголосила про запуск мобільного застосунку «Укрпошти» на платформах Android. Одночасно, у Чернігівській області, стартував проєкт пересувних поштових відділень.
Здавалося, що такі новації мали б зробити компанію ще більш успішною, адже в 2016-му державна «Укрпошта» отримала 158 млн грн чистого прибутку. Але насправді акціонерне товариство виявилось збитковим, вже за підсумками 2017–го виявили збитків на 203 млн грн, а протягом першого півріччя 2018-го збитки сягнули позначки 536 млн грн. Причину такої кричущої безгосподарності виявили працівники Національного агентства з питань запобігання корупції – з 2017 року 32 працівники «Укрпошти» отримували зарплату розміром понад 1 мільйон гривень.
Але на зажерливих управлінців не знайшлося ніякої управи, більше того, їм дарували вотум довіри, тобто право виправляти критичну ситуацію на свій розсуд. І чинодралики успішно справились із таким поблажливим домашнім завданням – домоглися скорочення збитків за рахунок закриття сільських поштових відділень. Як тут не пригадати статті Симона Петлюри
«Міліція пана Балицького, юстиція пана Скрипника», де прозорливий політик стверджує, що більшовицький режим перетворив Україну на дійну корову для радянської бюрократії… Видно, що саме із таких міркувань генеральний директор «Укрпошти» Ігор Смілянський тепер домагається підвищення зарплати до 2 млн грн?
Але тут виникає питання щодо ефективності чиновницьких новацій із запровадження пересувних поштових відділень. Поміркуйте самі: якщо стаціонарні поштові відділення працювали щотижня не менше, як 40 годин, то пересувні приїздять у село раз на тиждень і лише на якусь годину. Тому, стратегічне завдання персоналу – виплата пенсії розтривоженим учасникам живої черги. Якщо людина відсутня, то може очікувати на виплату пенсії протягом місяця. Передплату газет пересувні відділення здійснюють лише за умови відсутності черги, що буває вкрай рідко. Проте доставка газети за адресою не передбачена, тож буває, що передплатник отримує видання лише після того, як газету перечитає чи не пів села…
Оператори пересувних відділень більше переймаються питаннями реалізації продуктів харчування у комбінації із товарами першої необхідності, що забезпечує їм значно більшу надбавку до заробітної плати, аніж передплата газет. Тобто, сьогоднішні пересувні поштові відділення нагадують кооперативні автолавки двадцятирічної давності, щоправда, ті мали значно ширший асортимент товарів. До того ж, масове скорочення сільських поштових відділень призвело до банкруцтва добру половину місцевих періодичних видань, які втратили своїх багаторічних передплатників. А тим, що залишились, ПАТ «Укрпошта» не гарантує спокійного життя.
А все тому, що зажерливі столичні менеджери намітили чергову хвилю скорочень у ще діючих стаціонарних відділеннях. Так, 21 червня до відділу поштового зв’язку «Укрпошти» Ланівці 2 прибула менеджер із Тернополя, щоб повідомити невтішну новину: з 1 липня 2023 року підлягають скороченню 3 посади листонош, із 5-ти наявних (у штаті ще перебувають три оператори та завідуючий). Аргументація прагматична – у колишньому райцентрі проживає 3000 пенсіонерів, тоді як відділення Ланівці 2 доставляє пенсію лише для 300 ветеранів праці. А це основна стаття доходів цього структурного підрозділу. Листоношам запропоновано розрахуватися за згодою сторін, що гарантуватиме їм компенсаційні виплати у розмірі трьох зарплат. Непоступливі будуть скорочені через десять днів, у зв’язку із військовим станом, до того ж, без жодних компенсацій.
Така оптимізація додасть клопоту тим, що залишаться. Адже щодня кожна листоноша буде змушена рознести 150 тисяч гривень пенсії, а в газетні дні – ще й донести передплатникам багатоквартирних будинків, віддалених вулиць і заулків Ланівців та прилягаючих сіл газети. Вже тепер, щоб рознести пенсію, листоношам доводиться проходити щодня до 20-ти кілометрів. Своєчасна доставка періодики змушує працювати до 20-ї години, але на таке ніхто не зважиться пізньої осені, зимою та ранньої весни, коли сутінки насуваються раніше. Роботи значно побільшає, проте тернопільські менеджери не гарантують, що листоноші матимуть повну заробітну плату (сьогодні працюють на 0,6-0,7 посадового окладу і з врахуванням преміальних надбавок одержують 6-7 тис гривень).
Суттєвого коригування потребують існуючі нормативи. Так на виплату пенсії відводиться 3 хвилини. Але ж доволі часто житлові будинки знаходяться на значній відстані від вулиці, а їх господарі ще дальше – на своїх городах. А самотні пенсіонери потерпають від браку спілкування, тож листоноша для них чи не єдина співчутлива душа, якій можна висловити свої жалі…
Звістка про скорочення штату затьмарила оптимістичний настрій персоналу з нагоди планового ремонту поштового відділення. Щорічного ліміту із 150 тисяч гривень вистачило лише на встановлення пластикових вікон та на якісний косметичний ремонт загального відділення. Згодом надійшли додаткові кошти на придбання нових спеціалізованих меблів. Їх, за підсумками виграного тендеру, поставила одна із меблевих фабрик Черкаської області. Проте оновлення інтер’єру мало чим зарадить листоношам при виконанні надто громіздких норм виробітку…
Як на мене, то у цю ситуацію мали б втрутитися профспілкові активісти, через реєстрацію колективної вимоги щодо не продовження контракту із генеральним директором ПАТ «Укрпошта» Ігорем Смілянським. Підстав для цього більше ніж достатньо. Насамперед – це його деструктивна стратегія ліквідації сільських відділень, що спричинила масове скорочення номенклатури і тиражу місцевих періодичних видань. За умов воєнного стану ця обставина значно уповільнила процес становлення громадянського суспільства. Тож не дивина, що чиновники високого рангу вдаються до зловживань службовим становищем. Заради легкої наживи вони реалізують сумнівні прожекти, що компрометують інститути української державності в очах європейської спільноти.
Саме таким прожектом хизуються пан Смілянський та його заступники. Маю на увазі провокативну марку «Русскій воєнний корабль, іді…!», що була розповсюджена мільйонним накладом. В одному із сюжетів телемарафану поважна функціонерка «Укрпошти» самовдоволено розповідала, що переможцем конкурсу на дизайн поштової марки, став ескіз Бориса Гроха, за який проголосували аж 73 респонденти. До того ж, поспішний друк марки здійснили без попереднього погодження із міжнародною асоціацією філателістів, яка висуває жорсткі умови до подібної продукції. Для більшості співвітчизників ці факти видаються несуттєвими, а вони можуть зашкодити Україні у майбутньому переговорному процесі. Нас будуть схиляти до підписання мирової угоди із московією, а ми вкажемо на безкультур’я та звірячі інстинкти жителів кацапстану. Тоді нам дорікнуть, що ми не набагато кращі, адже возвели кацапські матюки у ранг державної політики… Тож, на мій розсуд, усі причетні до цієї аморальної афери виявили низький рівень політичної культури, а також розписалися у невмінні стратегічно мислити, а тому у майбутньому вони не матимуть перспектив кар’єрного росту.
Василь НЕРУЧОК,
голова Лановецької РО КУН, координатор ініціативної групи
«Естафета поколінь» у Лановецькій міській громаді
