icon clock29.01.2024
icon eye1455
ПОДІЇ

«Продовжуватиму дослідницьку роботу брата тільки тоді, коли він мені скаже»: у Лановецькій громаді створено фонд літератури патріотичного спрямування Сергія Лисака

  У Лановецькій міській публічній бібліотеці на організаційному зібранні створено Фонд літератури патріотичного, національно-визвольного спрямування Сергія Лисака, історика, Воїна- Героя, який загинув 4 грудня 2023 року на Донеччині. Цю ідею, яку колись висловив Сергій Петрович, обговорили рідні – батько Петро Іванович, сестра Тетяна, друзі, члени організації “Лановецький меморіал” Ольга Рудюк, Іван Лобунь, Любов Цалик, міський голова Роман Казновецький, начальниця відділу освіти і культури громади Оксана Ходанович разом з працівниками бібліотеки.

   Ще витає поміж однодумцями дух Сергія, який вперше наснився сестрі, ніби запрошуючи до активних дій. Він провів величезну дослідницьку роботу на території Лановеччини, Волинського краю, збираючи матеріали про період національно-визвольних змагань. Все це, за його словами, – для майбутнього покоління, яке має знати справжню історію свого народу.

  У бібліотеці лунали спогади.

Тетяна Лисак: у кожну вільну хвилину брат любив читати. У Сергія завжди була найсвіжіша історична, аналітична література, яку радив друзям, знайомим.

  Любов Цалик: Сергій заснував сторінку “Лановецького меморіалу” у Фейсбуці, закликав всіх дослідників ділитися інформацією на цій сторінці. Сергій їздив, досліджував, розшукував, спілкувався з багатьма старшими волинянами, відкривав невідомі імена, сховища, тайники на території краю. І багато хто із ланівчан дізнався про долю своїх батьків через нашого історика-архівіста.

  Іван Лобунь: Сергій любив повторювати: “Коли тобі Бог посилає людей, – треба їх слухати”. І для досліджень треба мати й фотоапарат, мобільні пристрої, транспорт для оперативності. Його улюбленим письменником був Євген Маланюк. Він притягував до себе людей, які цікавилися джерелами реальної історії народу.

 Роман Казновецький: Сергій Лисак нас багато чому навчив. І за його словами, всі ми будемо в архіві, рано чи пізно. Він провів велику організаторську роботу для оформлення символіки міста. Можливо, комусь здається, що все це просто – а воно вимагало оформлення великої кількості документації, згідно з вимогами законів. Багато праці – й у процесі перейменування вулиць, демонтажі радянських пам’яток, коли й людям треба було пояснювати таку потребу націоналізації. А дослідження поховання воїнів УНР в Ланівцях!..

  Ольга Рудюк: для розкопок та ідентифікації поховання цієї могили Сергій доклав чимало зусиль – це контакти, оформлення документації. І наша, так звана петлюрівська могила була досліджена Українським  інститутом історичної пам’яті як виняток в західних областях, бо таких могил багато на Лівобережній Україні, де й проводили основні роботи. А в розмовах з науковцями, працівниками Інституту звучала інформація, як непросто це було проводити в центральних областях і як змінювалася свідомість людей, котрі побачили, як знищували, катували й засипали в могили національно свідомих українців. І тепер у війні з рашистами мешканці східної України чинять серйозний опір окупантам, які так само все знищують на своєму шляху. Тому створення фонду Сергія Лисака, який думав і працював для майбутніх поколінь, важливе. Ольга Вікторівна запропонувала підготувати й провести до Дня Героїв у травні наукову історичну конференцію, приурочену С.Лисаку, залучивши до неї істориків-дослідників Волинської частини Тернопільщини і не тільки.

  Оксана Ходанович: дружно почали працювати із Сергієм Петровичем ще у складі райдержадміністрації, проводили змістовні виховні заходи про УПА з його участю. Учням було цікаво і корисно.

  Під час зустрічі мова йшла також про встановлення пам’ятних хрестів на могилах повстанців в Кіптисі, Краснолуці, які досліджував Сергій Лисак. Батько Петро Іванович нагадав про кривий дуб у Кіптисі, де мала бути криївка. Таких криївок, підтвердила Ольга Рудюк, було на території Лановеччини багато. Дослідження продовжуватимуться, і нас чекає ще немало відкриттів.

 Першими книгами цього фонду стала праця Миколи Посівнича «Степан Бандера. Провідник української ідеї» від родини Героя-захисника та видання «Реабілітовані історією. В інтер̕’єрі міжвоєнної Волині: біограми політичних емігрантів – учасників української революції» Руслани Давидюк і «Україна. Історія з грифом «Секретно» Володимира В’ятровича від Оксани Ходанович.

Марія РОМАНЧУК