icon clock22.02.2024
icon eye688
Волонтерство

Рейс у новоріччя. Сюжет перший: волонтерська тусовка в Ланівцях у день відправки машин була найчисельнішою

  “Не допускай такої мислі, що Бог покаже нам неласку. Життя людського строки стислі. Немає часу на поразку”.

  Геніальна і вольова Ліна Костенко… Ці слова маю собі за девіз від початку війни. Однак зізнаюсь: були моменти розпачу через трагічні ситуації на фронті, через безмозглі (гадаю, швидше сплановані) дії керівництва моєї держави проти моєї нації… Але розумію, що своїм розпачем, криком і звинуваченнями нічого не вирішу, тож ця фраза мотивує продовжувати робити те, що можу, з тим, що маю, там, де я є! Дякую Богові, що підтримує, дає сили і надійних людей поруч.

  Отож, ці сюжети про підготовку та рейс на Запоріжжя, Донеччину і Харківщину у передноворічні дні, про те, кого зустріли на фронтових дорогах та де застав нас початок 2024 року.

  Як правило, підготовка до рейсу відбувається з перших днів повернення з попереднього рейсу. А організація – за декілька днів та в сам день виїзду. Ми всі зауважили, що цього разу волонтерська тусовка у день відправки машин в Ланівцях була найчисельнішою: волонтери, військові у відпустці, ветерани – доставляли, фасували, завантажували…

  З Лондона зі своєю сім’єю приїхав наш земляк Віталій Данилюк. За два роки великої війни він особисто купив і перегнав для ЗСУ понад сотню автомобілів. Лише для наших земляків десь до півтора десятка. Дві доставив на фронт бійцям особисто. Разом із друзями-волонтерами з команди “Тазики для ЗСУ” за таку потужну діяльність отримав високу нагороду від Головнокомандувача ЗСУ Валерія Залужного. Голова Лановецької громади Роман Казновецький вручив при нагоді подяку Віталію Данилюку. А також напередодні подарував ексклюзивну поштову марку і конверт, ми обговорили питання фінансування, будь-яку іншу підтримку та сприяння нашій команді у виготовленні fpv дронів.

  Передноворічна поїздка на схід і південь була досить насичена у плані купівлі та ремонту машин, придбанні технічних засобів для військових, запчастин, обмундирування, речей для побутових потреб, індивідуального захисту і багато іншого. Відповідно, і затрат пішло немало. Дякуємо всім благодійникам, хто з нами в строю майже 24/7!

  Як завжди – гора вологих серветок, кави, чаїв від сім’ї Данилюків – Галини та Віталія. Галинка ще й пляцків напекла й прикрасила національною символікою – захисникам для настрою. Дуже виручили Оксана і Сергій Таранови, які нашили хлопцям трохи трусів і вділили шкарпетки. Білизну і шкарпетки нашим захисницям подарувала Лариса Поцелуєва. В’язані шкарпетки, окопні свічки, буржуйки, маскувальні сітки привезли активісти з Білозірки. П’ять сіток, ковдри, теплі шкарпетки ми взяли у волонтерського гурту, що плете маскувальні сітки в будинку культури. Дуже виручають хлопців в окопах газові балончики, пальники, спальники, бушлати і рукавиці, які ми отримали від наших друзів з Польщі та Німеччини Дениса Волошина та Віталія Шандрука.

  Разом з тим, велику продуктову підмогу захисникам і захисницям надали господині з сіл Борсуки, Нападівка, Білозірка, Вишгородок, Верещаки, Молотків. Як завжди, отримали хлопці мікси з сухими стравами, енергетичними перекусами, канапками з салом, вітамінними чаями і ще й варениками та гречаниками від дівчат з команди «Козацькі страви для ЗСУ по-лановецьки». А ще – квашеними овочами, салатами та сухими стравами й іншими смаколиками від дівчат із команди «Бандерівський борщ по-лановецьки». Цілу коробочку власноруч виготовлених енергетичних батончиків передав наш сушист Стас Ткачук.

  А ще юна волонтерка Аніта Стецюк приготувала захисникам посилочки з потрібним добром та передала кошти на пальне. Андрійко Шпирук разом з мамою напекли пів сотні трубочок зі згущонкою і просили пригощати всіх, кого зустрінемо на фронтових дорогах. І теж вділив кошти на пальне.

  Поки все добро збирали, тасували, вантажили, то й вечір наблизився. Благословити подорожніх прийшов о.Ігор Шаринський. І, традиційно, ще й вніс свою благодійну лепту на дорогу.

Отак з Господнім благословенням, добрим настроєм та нафаршированим обозом з військовими потрібностями і смаколиками ми рушили нічною дорогою у відому невідомість. Одні екіпажі попрямували на Запоріжжя через Кропивницький, інші – на Харківщину через Київ.

  Весела доза глюкози на передовій, тонни передноворічного олів’є від столичних волонтерів, про кожух і голубці для братів з села на лінії фронту – про це та інше у наступних сюжетах передноворічного і новорічного круїзу лановецьких волонтерів.

Наталя ГАМЕРА