icon clock05.07.2023
icon eye3173
ПОДІЇ

Що це: диверсія проти волонтерів і ЗСУ, чи знову «органи» будуть нам втирати, що «спрацював людський фактор»?

  З Вітиком і його дружиною Тетяною я вперше побачилась минулого року восени. До цього лише знала про їхню безкорисливу діяльність для ЗСУ, бо вони допомагали нашим волонтерам Романові Гончаруку і Валерію Собчуку з перевезенням машин через кордон.

  Зі значною сумою коштів я пройшла тоді піший кордон, де мене зустріло подружжя Троянів. До них приїхала мама і, знаючи про мій візит, готувалася пригостити варениками. Ми направились до їхнього будинку в очікуванні машини, яку мали перевезти з Німеччини в Польщу друзі Вітика. Але ті хлопці доставили її швидше, тож вареники ми відклали до «кращих часів». Повечеряли в Макдональдсі. Ближче познайомились, поспілкувались. Дуже гарні, щирі і добрі люди. Приємне враження справили одразу.

  Декілька разів після того ще зустрічалися з Вітиком на кордоні. Саша Цимерман своїм бусом віз водіїв, а біля митниці хлопці пересідали на пригнані машинки і поверталися в Ланівці. Цілу ніч проводили в дорозі. Валєра сам і разом з майстрами доводили машинки до стану, коли можна вже передавати хлопцям на фронт. До речі, завдячуючи сім’ї Вітика і Тетяни та їхніх дітей, в Ланівці ми привезли близько двадцяти машин на ЗСУ! Я вже давно хотіла написати про наших друзів з Польщі, але Вітик був проти. До речі, це він перевіз Т4 з Польщі, а Валерій Собчук в Ланівці, де його оштрафував місцевий поліцейський за те, що лампочка повороту не світила. У прес-службі національної поліції в Тернопільській області дії поліцейського тоді пояснили як «спрацював людський фактор»… Ну, тут вже, як то кажуть, «проїхали»…

  Та неприпустимий інцидент, що трапився з Вітиком після нашої зустрічі минулої суботи ввечері, просто не вкладається в голові і я не можу не розповісти про титанічну працю цього подружжя.

  Віталій і Тетяна родом з Кам’янки-Бузької, що на Львівщині. Десять років живуть у Польщі, туди ж переїхали і їхні мами. Тетяна — адміністраторка великої групи «Україночки в Жешові», яка створена для допомоги українкам, Вітик — підприємець у сфері будівництва. У них п’ятеро дітей. Старшому синові 26, а молодшій донечці буде лише три рочки. А ще вони щасливі бабуся і дідусь двох онуків. Цієї суботи виходить заміж ще одна їхня донька.

    Коли в лютому минулого року р осія напала на Україну, сім’я приймала у себе вдома біженців, які масово втікали від війни. Кожну ніч їздили з Жешува до кордону і забирали людей. Вони навіть не знають кількості, скільком українцям допомогли влаштуватися. Дехто донині пише Тетяні і розповідає, як в подальшому склалася їхня доля, де вони опинилися. Дякують за прийом. У їхньому будинку деякий час жило одночасно три сім’ї з України, аж поки не знайшли їм прихисток.

  Вітик взявся також допомагати військовим з автомобілями. Шукав різні можливості, аби якомога менше проблем було з перегоном через кордон. Багато машин купив, перегнав і було, що й особисто доставляв на схід у бойові підрозділи. Нещодавно з гуманітарною місією побував на Херсонщині. На його рахунку — понад сотня залізних «солдат» для ЗСУ! Зокрема, чимало в спецпідрозділ «Кракен», на 80-ту бригаду та інші. Він співпрацював з волонтерами з Червонограда, котрі теж передавали ці автівки на фронт. Одного разу був випадок, що одночасно потрібно було перегнати 4 автівки. То за кермо сідали Вітик, Тетяна, їхня донька Аня і її хлопець. Неодноразово їхав і старший син за кермом. Словом — треба, то треба! Всі — то всі!

  Вітик не має своєї сторінки у соцмережах, не афішує своєї волонтерської діяльності, проте й не приховує її. Хотів пояснити прикордонникам, чим займається, чому в нього так багато штампів про перетин кордону за останній рік, однак цих пояснень ніхто і слухати не хотів, не те, щоб узяли до уваги і хоча б задумались — над ким знущаються… Якщо вірити розповіді Вітика (а я не маю підстав не вірити цій чесній людині), то йому навіть не дозволяли піти до туалету, насміхались і дико жартували…

  Що, бандита зловили?!. Довольні?!.  А де ж ті, що мають по три паспорти і вивтікали через ваш пункт пропуску в теплі краї ще до початку повномасштабного вторгнення? А скількох ви зараз пропустили за доляри?!. Цікаво, чи дозволили б собі отак знущатися над олігархами з баблом, як над бідним волонтером? Вітик міг би спокійно жити в своєму тихому містечку і голову не морочити. Аж ні — захотів допомогти українському війську, рідній батьківщині, гідний приклад подаючи і своїм дітям. А скільки кілометрів облітав у пошуках потрібної машини. Та навіть наші запити обходились йому і його дружині безсонними ночами за кермом, ночуванням у готелях, перекусами нашвидкуруч по різних заправках… А вдома, між іншим, дворічна донечка, 11-річний син, які потребують уваги і турботи батьків. А вони натомість волонтерять. Ні, не шкодують про те, що роблять це, однак і не заслуговують на таке відношення від якоїсь хамки з митниці і зверхніх мужиків-пристосуванців, що в кожному вбачають злочинця. А справжніх злочинців за великим баблом можуть і «не помітити».

   Сказати, що я в шоці — це не сказати нічого! Я в повному ауті!.. Як нам сьогодні продовжувати волонтерити? Як випрошувати кошти для допомоги війську, коли над волонтерами знущаються свої? Це що — диверсія проти волонтерів і військових, які кладуть життя за свободу України, а в цей час на їхню жертовність плюють вгодовані хами?!. Вище чиновництво зацікавлене, щоб волонтери опустили руки і сиділи тихо, а вони будуть яйця по 17 гривень закуповувати і пустять армію на самовиживання? Хто зі справжніх злочинців нині покараний? Таку жертву, як простий не титулований волонтер, легше всього віднайти, принизити і відбити бажання робити добрі справи.

  До речі, на одному з фото — наша зустріч з Вітиком і Петриком напередодні їхнього затримання. Вітик купив машину для військового, чий підрозділ дислокується на Харківщині. Коли власник дізнався, що авто для ЗСУ, передав українським бійцям декілька лотків яєць. А ми подарували своєму другові розписаний моєю сестричкою, художницею Марією Гумецькою ящик з-під патронів.

    Цікаво, чи хоч проситимуть вибачення у волонтера за свою неприпустиму поведінку працівники суботньо-недільної зміни Державної прикордонної служби на пункті пропуску Шегині… Бо якщо навіть і є питання до кожного щодо порядку з документами, проте за будь-яких обставин посадовці повинні поводитись з людьми по-людськи. Ми ж не орки…  

Наталя ГАМЕРА

P.S. Для розуміння ситуації, що сталася, подаю допис Тетяни Троян — дружини Вітика. Допис вона подала на своїй сторінці у соцмережі, позначивши сторінку Прикордонного пропуску Шегині-Медика

SOS!!! SOS! SOS!!!!

Прочитайте!!!! Мене багато хто знає!!!!

Мій авторитет і мого чоловіка говорить сам за себе, тому ситуація не буде залишена безкарною!

☝️
☝️
☝️

Просто прочитайте і передайте далі!

Не будьте осторонь , бо завтра можете на цьому місці опинитися ви!

🙏
🙏
🙏

За що прикордонники катували й одягнули кайданки на мого чоловіка-волонтера?

🆘
🆘
🆘

Ми ніколи не хизувалися своєю допомогою українцям, які втікали від війни, не особливо афішували допомогу українським військовим. Ми з сім’єю просто робили те, що вважали за необхідне, нічого не вимагаючи взамін. Але те, що сталося з моїм чоловіком і яку психологічну травму отримав мій син цими днями, навіть не вкладається у свідомості!

Я не можу мовчати! Я хочу, щоб про цей неприпустимий випадок-злочин знало якомога більше людей!!!

Минулої суботи мій чоловік з 11-річним сином повезли на лаветі машину для ЗСУ. Декілька годин стояли на кордоні в черзі. Перетнули наче без проблем, заповнили декларацію і в місті Городок зустрілися із волонтерами з Тернопільщини та передали їм цю машину.

Коли поверталися в Польщу, де ми мешкаємо вже 10 років, українські прикордонники затримали їх, бо побачили в паспорті чоловіка, який є громадянином Польщі, місце народження на Львівщині. І тут почалося…

👇
👇
👇

Старша зміни (жінка) наказала вдягнути кайданки на мого чоловіка, поводила себе доволі грубо і зверхньо. Його принижували, відібрали телефон, документи і гроші, які заплатили волонтери за машину. Чоловіка товкли по тілі, руках, копали по ногах, сиділи на ньому верхи. І все це катування, яке службовці знімали на відео, відбувалося на очах у неповнолітньої дитини! Як розповідав мені чоловік, прикордонники потім неодноразово прокручували зйомку, де чути було його крики і благання припинити це свавілля. Підстав на такий злочин у прикордонників не було! Він не втікав, не хамив, не вів себе брутально. Лише не міг збагнути: чому з ним поводились, як зі злочинцем? Він намагався пояснити, що переганяє машини для ЗСУ, але того ніхто не взяв до уваги і навіть не слухали!

О пів на другу недільної ночі зателефонував мені Петрик і повідомив, що дядьки в чорній формі на митниці закрили їх в якійсь кімнаті, тата били і він не знає, що робити, просився, щоб я забрала їх. Я саме була в Гданську і не мала можливості вплинути на цю ситуацію. За деякий час зв’язок з сином обірвався, чоловіковий телефон теж був поза зоною. Я місця собі не знаходила, не розуміючи, що насправді відбувається. Зранку старша дочка поїхала на митницю і лише година десята забрала Петрика.

Як можна було безпідставно затримувати неповнолітню дитину? Що за дикунство? Чому ніхто з тих посадовців не припам’ятав своїх колег? Ми найняли адвоката, вимагаємо справедливого розслідування того свавілля прикордонної служби в Україні!

Більше того! На кордоні вилучили особисті речі і гроші (а це була немала сума за авто — 14 тисяч злотих!), а також нашу власну машину і лавету, яку позичили в знайомого. Протоколу про вилучення не оформили, але й не віддають машину з лаветою. Чоловікові інкримінують начебто нелегальний перетин кордону. Ви серйозно? Та за останніх півтора року він безліч разів перетинав кордон з гуманітарною допомогою! А сьогодні раптом зробився злочинцем? Злочинцем, якому кайданки одягли і заламали руки назад, навіть води не дали і до туалету не пускали!.. А кайданки за дев’ять годин так в руки врізались, що вони терпнуть донині!

Що з вами, люди!?. Ви на яку державу працюєте?! Ми жахаємось побаченому в Бучі, Ірпені… а тут ніби свої, а ненависті, як в орків! Що вам зробила людина, яка робить добро своїй батьківщині безкорисливо, жертвуючи власними коштами, часом, обділяючи увагою своїх п’ятьох дітей і двох онуків? Він не просив, щоб йому дякували, але й не заслуговує на зневажливе ставлення з боку українських посадовців на кордоні! Як можуть працювати з людьми такі пси?!.

Попереджаю:

Я притягну до відповідальності всіх причетних осіб з цієї ситуації!

Прошу про перерости, це нам допоможе!