Подзвонив Валерій Собчук: “Шукай гроші, є вигідна пропозиція купити швидку за 100 тисяч”. І скинув відео зі станції швидкої допомоги у польському місті Жешув, де з автопарку розпродують машини на аукціоні за низькими цінами.
Я саме була на похороні в родичів у Новояворівську. Телефоную до тих, що ніколи не відмовляють (знаю, що ви читаєте мої дописи: дай, Боже, здоров’я вам у тилу і синові та всім його побратимам на фронті Господньої опіки). На той момент ця сім’я ще не встигла знову заробити гроші, бо саме придбали дороговартісний комплекс РЕБ. Але вони звернулися до своїх друзів. І ті допомогли. Це була перша швидка. За неї ми заплатили 104 тисячі гривень. Цю та інші машини для військових у тому рейсі нам допомогли перевезти через кордон Роман Казновецький та Сергій Магдич. Від нашої громади міський голова вручив подяку і пам’ятний подарунок волонтеру з Польщі Вітольду Трояну.
Сьогодні швидка вже несе службу на фронті у бойових медиків ланівчанки Наталі Севастьянової.
На аукціон були виставлені ще три автівки, трохи менші, але в добротному стані і теж за прийнятною ціною. На ці машинки зголосилися пожертвувати 4000 доларів США (17496,15 злотих) учасники організації в Сполучених Штатах «Разом з Україною», яку очолює наш земляк із Лановець Анатолій Прядун. Кошти пан Анатолій одразу ж переказав тим, хто займався купівлею швидких у Жешуві.
А придбанням швидких з аукціону займалося подружжя Троянів – Тетяна і Вітольд. У перший рік війни вони багато зробили, купуючи та переганяючи через кордон автівки для українських військових. Чимало допомогли і нам з Валерієм Собчуком закрити запити від захисників з Лановеччини. Причому розраховувались ми з ними коштами з оголошених зборів уже по факту. Приїхали до митниці по машину – віддали їм гроші. І вартість за автівки була такою ж, як і в оголошенні від власника. Тобто, без «навару». Ми вірили цим людям. Але одного разу, як кажуть, «щось у них пішло не так»… Не хочу зараз вдаватися в неприємні подробиці епопеї з Вітиком і його «зникненнями» на довший час без пояснень… Дякувати Богові, розійшлися з ним ще, порівняно, з мінімальними втратами. Отак буває, на жаль: під час війни хтось віддається і віддає, а хтось хитрує й заробляє…
Коли нарешті Трояни доставили з Жешува до кордону спочатку одну швидку, а пізніше другу і третю, ми з ними розпрощалися. До речі, не так легко і просто, як здається, та й описати навіть не знаю як…
Одну машину обслужили хлопці в Борсуках. Процесом ремонту займався волонтер Олександр Бурак і його вірні помічники. Ось такою я цю автівку пригнала з Польщі.
А ось такою її отримав підрозділ нападівчанина Володимира Кондратюка. Воїн з позивним «Кіндер» і свого бойового залізного друга так назвав.
Але війна, як відомо, не шкодує тих, хто на фронті. Одного дня машинка зазнала серйозних ушкоджень, а наш Кіндер – важке поранення. Хлопці, дякувати Богу, живі. Потім самотужки трохи відновлювали свій залізний «Кіндерок», поки Володя приходив до тями в госпіталі, де йому робили операцію за операцією.
Нещодавно мала з ним випадкову зустріч в автомайстерні. Заодно й познайомились.
В автомайстерні, де працює Олександр Огродовий, завжди купа машин на військо. Одні придбані і обслуговуються перед виїздом у зону бойових дій, інші – з фронту доставлені на ремонт. Конвеєр…
Готова до служби медикам автівка ще однієї швидкої, придбаної за кошти організації Together for Ukraine Foundation. Очікує свого нового власника.
До речі, коли відправляли медикам посилки з медикаментами, то обов’язково докладали турнікети. Величезна вдячність нашим друзям і щедрим українцям в Бінгемтоні з організації Together for Ukraine Foundation за придбання турнікетів.
За час великої війни вони купили і передали нам з Валерієм Собчуком понад тисячу одиниць. На прохання друзів-волонтерів і самих військових, ми віддавали їх винятково тим, хто дійсно потребував. З останньої партії у двісті штук у нас залишилася сьогодні третина.
Від імені військових, кому ми передавали турнікети, велика вдячність особисто Анатолію Прядуну та його друзям!
А наша волонтерська справа не збавляє обертів навіть попри зневіру, розчарування, втому, збайдужіння населення та суттєве зменшення ресурсів – і матеріальних, і на психологічному рівні…
Війна триває. Дякуємо всім, чиє ім’я ЗАХИСНИК і ЗАХИСНИЦЯ. Дякуємо колегам-волонтерам за дієву співпрацю в Україні та далеко за її межами. А також вдячні всім жертводавцям, завдяки кому реалізовуємо нереально потужний об’єм роботи, виконуючи хоч якусь частину замовлень з передової. А передова переможе, якщо тил допоможе!
Наталя ГАМЕРА
