Принцип «Ти або в ЗСУ, або — для ЗСУ» — це головне правило, за яким зараз просто повинне жити українське суспільство. На жаль, маємо що день, то іншу картину…
Проте я знаю чудовий приклад, коли можна бути в ЗСУ і паралельно допомагати волонтерам у тилу!..
У квітні я оголосила збір на старлінк і тепловізор для підрозділу артилеристів, у якому служить ланівчанка Таня Василинюк. Щоб люди усвідомлювали, кому збираємо кошти, яка історія в цієї дівчини, що довелося пережити її сім’ї, я написала статтю.
Дворічна дитина пережила окупацію, хоче бути з мамою і татом, але вони захищають Україну: вражаюча історія подружжя Василинюків з Тернопільщини
Просила допомоги у всіх, кого знала, плюс підключилися мої колеги з Тернополя, щоб історія молодої захисниці набула розголосу. На картку щодня капало, а чудодійний звук зарахування переказу в приваті додавав упевненості, віри і сили.
На старлінк вдалося зібрати швидко, вже й купили його за бюджетною ціною, а з тепловізором трохи затягувався збір, бо сума була не маленька. Навіть незважаючи на фінансовий внесок Ігоря Бойчука, який купив прибор у Німеччині зі знижкою.
22 квітня на месенджер мені прийшло повідомлення від Віталія Гасси про те, що він теж паралельно збирав кошти на тепловізор і перекинув 8 тисяч гривень. Питаю його: «Як я маю записати?» «А як ви зазвичай записуєте? Я збирав так само, як ви: долучалися мої друзі, близькі знайомі, всього 86 чоловік». Ми з ним домовились, що я запишу: «Віталій Гасса і його друзі».
Звісно, що я переглянула акаунт благодійника. З інформації подумала, що він може бути сином моєї однокласниці. Кажу йому своє припущення, але виявилось, що вони просто мають спільне прізвище і не родичі.
Коли я закрила збір на тепловізор для Тетяни, в травні Віталій написав повідомлення з проханням дати номер телефону до Оксани Жмаки. А я вже й зрозуміла причину…
Виявляється, Віталій також допомагав Оксані збирати кошти на авто. Але на свою банку, а потім перекидав на її картку. Коли збір був закритий і Оксана особисто супроводжувала доставку машини на Донеччину, а потім прозвітувала, Віталій скопіював її текст і закинув у ютуб. Саме з допомогою власного ютуб каналу хлопець збирав кошти. А Оксана прочитала і подумала, що це шахраї. Вийшло непорозуміння, тож Віталій хотів пояснити. Інцидент, зрозуміло, був вичерпаний, але під тим постом уже почали працювати хейтери, боти, коментуючи, що він наживається і привласнює кошти…
Потім був у мене збір на дрон, і знову Віталій з друзями підсобив.
Якось писав, що в нього поганий інтернет, рідко заходить у фейсбук, тож пропустив моє повідомлення про закриття збору і скинув ще одну суму. Відписую, що зарахую її на черговий збір, який оголосила того ж дня. І подумала, що хлопець знаходиться за кордоном. Зрештою, місце проживання в нього було вказане Польща. Народився в Іванківцях.
Як зазвичай, він закидає пост про збір на свій канал, потім при нагоді питає, яка сума надійшла за день. Якось написала, що від 10 незнайомих є перекази. Його здивувало, що я знаю тих, хто донатить. Я й розповіла, що журналістка, мої репортажі читають, бачать роботу нашої команди (і це при тому, що ніколи не виставляла фото з неймовірною кількістю посилок, які пакуємо і передаємо військовим). Сказала, що разом з Валерієм Собчуком працюємо ще з початку війни, тобто з 2014 року. Навіть скинула посилання на статтю, яку про мою волонтерську діяльність написала моя колега, редакторка з Шумська.
«То ви їздите на передок? А куди саме? Я в Мар’їнці зараз»…
У мене був ступор… Я ж то думала, що він в Польщі. Бо іноді знайомі заробітчанки і ті, хто давно з сім’єю проживає за кордоном, перекидають кошти на мої збори. А тут — хлопець в ЗСУ і для ЗСУ. Ще й просить, щоб зверталася до нього для розголосу зборів, бо не всі мої пости відслідковує.
Питаю, чи йому щось потрібно. Каже, що все є, нічого не потребує. Один раз лише вислала турнікети і смаколики, які передали жителі з Іванковець. І то, коли привезли посилки з пошти у Мар’їнку, до хлопців прилетів снаряд, розбило приміщення, з посилки вціліло не все, але з турнікетами все ок.
Хто ж він, наш таємний благодійник і захисник?
Віталій Гасса родом із села Іванківці, але не проживає там уже давно. Мешкає з дружиною і дітьми в Загірцях. Працював електриком на «олійні». До лав ЗСУ призваний у квітні 2023-го, служить стрільцем у 79 бригаді. Ще до того, як сам став військовим, допомагав знайомим, хто вже служив: збирав кошти в Тернополі серед знайомих, по друзях, через соцмережі. Коли військовим став уже сам, то волонтерство не закинув. Хоча свою допомогу волонтерством не вважає. І взагалі, сказав, що робить цю справу не для розголосу. «Тут все любить тишину, а ті, хто знає, того досить», — відписав, коли я висловила бажання написати статтю про нього і просила розповісти про себе.
«Давайте поговоримо про це після перемоги. Зараз то все не актуально…».
Не згідна! Актуально! Ще й як актуально! Важливо, щоб такі вчинки не загубилися у вирі байдужості, яка насправді є поміж людьми, або ж крику про байдужість, яким уже перенасичені соцмережі. Так, дійсно, є поміж нами лантухи з грішми, але жадібні. А є і пенсіонери, які хочуть жертвувати, проте соромляться дати 30 гривень, бо думають, що мала сума, а більшої просто не в змозі виділити. Ще існує категорія вічно невдоволених «киваків». Їх обурюють нелюдяні вчинки посадовців-корупціонерів, яйця по 17-ть, розкрадання гуманітарки, відпочинки депутатів, “боневтік” з простягнутою до заходу рукою та “порох”, що “за чиї ж то гроші?” таскає допомогу на передову і т.д. Сидять на диванах, кістки перемивають їм. А насправді киванням в сторону нечистих на руку владоможців особиста допомога ЗСУ від таких «експертів» завершується, так і не почавшись…
Якщо не можеш вплинути на ситуацію, зміни ставлення до неї! Можеш засудити і посадити, або знищити корупціонерів — роби це! Не маєш такої можливості — донать на ЗСУ, допомагай волонтерам не язиком і злістю, бо хлопці та дівчата, які на передовій, ні в чому не винні. Вони не стягнуть втримати державність самостійно чи з купкою відчайдух з тилу, які вже теж втомилися, але їм не пофіг! Перемога сама не прийде! Її потрібно наближати своєю працею! І, певно, варто нарешті починати відстрілювати чи відрубувати руки злодіям, хитрожопим пристосуванцям і тим, хто має чим відкупитися від захисту України, але не має коштів для допомоги ЗСУ. Навіть у нашій маленькій громаді ми добре знаємо, хто ділиться останнім, щедро ділиться і хорошим заробітком, а хто «жметься» і насміхається з волонтерів.
Дякуємо тобі, юначе, за свідомість, за патріотизм, за віру, за захист і величезне добре серце! Твій вчинок вражаючий! Ми непереможна нація, якщо є такі ЛЮДИ серед людисьок… Хай Господь допомагає тобі завжди і всюди!
Дякуємо всім однодумцям і жертводавцям! Не здаємось! Працюємо до перемоги!
5168 7574 0793 5040
Наталя ГАМЕРА
