Кожна сім’я, родина з надією чекають свого воїна з війни. Хоча б у відпустку. Не можу словами передати почуття рідних при зустрічі. І сльози радості, і хвилювання, і втіха, і почуття гордості, що їхній захисник став на захист своєї землі, своїх людей, своїх дітей.
У Різдвяні свята завітав у відпустку до своїх рідних і наш односелець Руслан Левіцький.
З початком повномасштабної війни Руслан був готовий вступити до лав ЗСУ, але йому передували рідний брат, два маминих рідних брата, двоюрідний брат, чоловік рідної сестри. Коли прийшла черга й до нього, почали збирати все необхідне. В сумці виявилось дві аптечки, я хотіла виложити одну, але Руслан сказав: «Нехай буде дві, може хтось із побратимів не буде мати, то я віддам йому. З таким не страшно ні в вогонь, ні в воду, він не залишить товариша в біді. Хто знає Руслана — не заперечить мені. Він є гордістю села, щирим другом, добрим, люблячим чоловіком і батьком, любим зятем і дбайливим сином.
З малих літ Руслан з маленькою сестричкою залишились без батька. Хвороба забрала його, а мама Оксана самотужки виховала достойних дітей, таких як сама. Прищепила любов до життя, справедливість, повагу до людей, передала свою енергію доброти синові, з якою він іде по життю впевненою ходою.
По службі малослівний, виконує секретні завдання. Важко, бо постійно у відрядженнях, але готовий гнати ворога з рідної землі до перемоги.
З радістю зустріли воїна у волонтерському центрі в Ланівцях. Дівчата @Громадська організація “Простір Активної та Сучасної” та волонтери подякували хлопцеві за службу, передали все необхідне для нього та його побратимів.
Не залишилися осторонь і люди села Бережанка, звідки родом Руслан. Господиньки напекли різних смаколиків, приготували домашні страви для Руслана і його побратимів. Молодці, бережанці, ви завжди до помочі!
Пробігли дні відпустки, Руслан знову залишає дружину, двох маленьких діток, родину і вирушає туди, де його чекають, щоб виконувати нові завдання, наближати Перемогу, тримати мирне небо над нами.
А нам залишається подякувати воїну Руслану і побажати здоров’я, сили і повернутися до рідного дому з Перемогою.
З Богом, Руслане. З Богом!
Леся ПІВОВАРЧУК,
учасниця бойових дій
