icon clock16.01.2023
icon eye83
ОСОБИСТОСТІ

Вагомі плоди життєвої програми Івана Климишина

  17 січня 2023 року виповнюється 90 років Івану Антоновичу Климишину — всесвітньо відомому вченому-астроному, астрофізику, релігієзнавцю. Він — професор, академік, популяризатор астрономічних знань, дослідник проблем календаря. Автор понад пів сотні наукових та науково-популярних книг, перекладених на різні мови (англійською, французькою, грузинською та ін.), понад 100 наукових статей, головний редактор Української Астрономічної Енциклопедії. Для України він має таке значення як Миколай Копернік для Польщі, Галілео Галілей для Італії, Віктор Амбарцумян для Вірменії.

  Народився Іван Антонович у маленькому волинському селі Кутиски (тепер Кременецького району Тернопільської області), яке в різні віки, перебуваючи у складі Речі Посполитої, Російської імперії, Польщі, Радянської України, залишалося глухим, неперспективним закутком Лановеччини. Але в ньому жили працьовиті, гідні селяни-трудівники, родилися і виростали видатні особистості, що прославили рідне село.

  Його батько Антон Климишин господарював на своєму полі, цікавився світом природи, рухом небесних світил, за якими визначав час, погоду, чим зародив інтерес до навколишнього світу малому Іванові. А прагнення досягти високого статусу в суспільстві зародилося в ньому після принизливих дій німецьких окупантів до батька, який у переджнивну пору пішов оглядати свої лани. Його затримав німецький прикордонник, що об’їжджав територію, яка належала до підпорядкування рейхскомісаріату «Україна», і почав бити наганом по лиці. Селянин старався пояснити, що тут його поле, але той на це не зважав. Закривавленим, приниженим повернувся батько додому. Побачивши це, дев’ятилітній син постановив собі: добитися в житті рівня, який би підтвердив, що українці не гірші від німців! І ця життєва програма заповнена наполегливою працею і вагомими досягненнями.

  Після здобуття середньої освіти Іван Климишин навчався у Львівському університеті, де також закінчив аспірантуру за спеціальністю астрофізика. Кандидатську дисертацію захистив у Київському університеті ім. Т.Шевченка (1961р.), докторську – у Московському університеті ім. М. Ломоносова (1971 р.). З 1958 по 1974 рік – праця в астрономічній обсерваторії Львівського університету. З 1974-го І.А.Климишин – професор Івано-Франківського педінституту (нині Прикарпатський університет ім. В.Стефаника). Від 1993 р. — завідувач кафедри теоретичної фізики, з 1996 р. – релігієзнавства, з 1998 р. – професор кафедри теоретичної й експериментальної фізики. Водночас з 1991 р. – професор духовного інституту (тепер Теологічної Академії УГКЦ), де викладав логіку і космологію.

  Основні наукові роботи І. Климишина належать до радіаційної космічної динаміки. Він брав участь у підготовці словників та довідників з астрономії: «Шкільний астрономічний довідник» (1990), «Астрономічний енциклопедичний словник» (2003). Іван Антонович був головою комісії з астрономії при Міністерстві освіти СРСР (1980-1981), віце-президентом Ради з підготовки астрономічних кадрів при АН СРСР (1976-1983), президентом Комісії з історії астрономії при АН СРСР (1981-1986). Він – член Міжнародного астрономічного союзу (з 1964 р.), заслужений працівник вищої школи УРСР (1988 р.), дійсний член Наукового товариства ім. Т.Шевченка (з 1992 р.), академік Академії наук вищої школи України (з 1993 р.).

  Оцінкою праці науковця є відзнаки: орден «За заслуги» ІІІ ст. (2000 р.), медаль «Ветеран праці» (1985 р.); у 2004 р. удостоєний премії ім. В.Вернадського. Іван Антонович – «Відмінник освіти» (2000 р.), почесний член «Просвіти» (з 1995 р.), почесний член Української астрономічної асоціації (2000 р.). А міжнародний авторитет вченого-астронома підтверджує те, що у 1994 і 1995 рр. американський Біографічний інститут визнавав І. Климишина «Людиною року». Згодом Міжнародний біографічний центр (Кембрідж, Англія) також визнав його «Людиною року 2000 і 2001». При цьому враховано наукові досягнення, внесок у популяризацію наукових астрономічних знань, а також чітка громадянська позиція. У 2012 році той же американський Біографічний інститут визнав Івана Климишина «видатним мислителем ХХІ ст.» У 1993 р. астероїд 3653, відкритий 1979 року Миколою Черних, названо на честь вченого. Сам Іван Антонович найбільше гордиться чи не найважливішою своєю книгою – Історією астрономії. Ця солідна наукова праця за вагою поряд з такими авторами, дослідниками розвитку астрономічної науки, як нідерландець Антон Паннекук, англієць Артур Беррі.

Іван Антонович Климишин – Почесний громадянин Івано-Франківська. З нагоди 80-літнього ювілею поважний вчений і мислитель був відзначений Грамотою Папи Римського Бенедикта ХУІ, в якій уділено особливе Апостольське Благословення й побажання Божої Благодаті та Небесних Ласк.

  За численними званнями, відзнаками, почесними титулами – величезна наполеглива праця. Це реалізація тієї, здається, амбітної життєвої програми у дитячому віці. У цьому – любов до своєї справи, гідність людини і громадянина, його духовність, наполегливість, гордість за свою землю, Вітчизну. Майже всі наукові, популярні праці Іван Антонович написав на своєму рідному хуторі, де перебував майже кожного літа, серед чудової природи, під улюбленою альтанкою. У цьому батьківському куточку виростали дочки Івана Антоновича та Катерини Петрівни, улюблені онуки.

  Жагою пізнання знань, розвитку світу науковець-батько заразив і своїх дочок: Ольга – психолог, доктор психологічних наук; Оксана – філолог, викладач англійської мови, кандидат філологічних наук. Обидві працюють у Прикарпатському університеті імені В. Стефаника. А внучки Івана Антоновича Уляна та Вікторія обрали біологію. Зокрема Уляна навчається в аспірантурі, і відданістю, наполегливістю в обраній професії дуже схожа на дідуся – буквально живе у світі біології.

  Інтерес до таємниць світу, гострота думки – і на порозі 90-ліття не спадає. Але вікова пора: оглянутися на минуле, трохи перепочити від зазіхань на бажання відпочити й зайнятися тим, на що раніше не вистачало часу. Саме тому три роки тому Іван Антонович звільнився від узд викладацьких і штатних. Проте зв’язок з академічною астрономічною спільнотою підтримує – часто спілкується з київським академіком Ярославом Яцківим, одеським – Сергієм Андрієвським. Усім, що нового появляється на рідній кафедрі університету, ділиться, консультується молодий, перспективний завідувач Ігор Ліщинський.

  Але й прийшов час впорядкувати свої багатолітні записи – ще з 60-х років акуратний, цілеспрямований науковець записував, нотував, вів щоденники про своє життя-буття, важливі події, роздуми. Назбиралося їх чимало, хоча деяка частина й пропала, коли місцеві мисливці заходили грітися на хутір в холодну пору і використали деяку літературу для розпалу вогнища – на жаль. І за час перебування на заслуженому відпочинку Іван Антонович написав книгу «Рука Господня провела мене», яку розмістив у блозі «Небозвід», де вже 20 книг вченого, з якими можна ознайомитися. Це своєрідні мемуари, викладені лаконічно, образно, правдиво, із характерним для Івана Антоновича почуттям гумору. А ще шановний академік тепер має можливість слідкувати за свіжими виданнями вітчизняної та світової літератури, передусім, наукової – філософської, історичної та й художньої.

  На жаль, життя вносить зміни у звичний приємний літній період праці на хуторі Климишиних, куди часто приїжджали знайомі, друзі, односельці, журналісти, краєзнавці і творчі люди, щоб поспілкуватися, послухати розповіді академіка про наукові досягнення, обговорити суспільні проблеми, духовні. І частувала їх на свіжому повітрі Катруся – вірна й надійна супутниця життя Івана Антоновича, яка, на жаль, нещодавно відійшла у вічність. Корективи у звичний стиль життя внесла і московська агресія в Україні.

  У теперішньому часі трудно добиратися до запустілого сільського обійстя. Потребує ремонту батьківська хата. Минулого літа відчували брак води. Коли ж задощило – болото, довелося наймати трактор, щоб виїхати чи доїхати до хутора. І все ж Іван Антонович мріє про те, щоб в майбутньому і правнуки колись могли навідатися до цього улюбленого, найкращого й найдорожчого для нього куточка землі, де пізнавав світ, сутність земного і духовного життя, загадки Всесвіту. Тож очевидно, що найбільшими його бажаннями напередодні поважного ювілею є перемога України у війні з московським агресором і відновлення хутора – як записано у спогадах «Рука Господня провела мене»: «з усіх сил попрацювати на цьому чарівному хуторі Вільний Птах – щоб Україна була українською». А 17 січня, в день дев’яностоліття, у місцевому храмі, де в літню пору дякував шанований земляк, будуть молитися за його здоров’я і звучатиме побажання: «Многая і благая літа!»

За роками роки. Із роками

Все простішає мудрості суть.

Рідне небо вам світить зірками.

Рідні терни так світло цвітуть.

В рідній хаті Ви не забуті.

Із кутиської диво-зими

Вас вітає засніжений хутір

Й з нетерпінням чекає, коли

Травень цвітом вишневим покриє

Знов садок цей, і в рідних краях

Знову згорне притомлені крила

Перелітний натомлений птах…

Вам Творець плідну працю призначив,

І Ви творите волю його.

Із роси і води Вам, земляче.

Наша Гордість і Совість й Любов!

Володимир Довгалюк

  Ланівчани гордяться своїми відомими земляками. З ініціативи підприємця Юрія Кравчука ще у 90-х роках було започатковано зустрічі «за круглим столом» вчених, письменників, художників, артистів, представників різних галузей, що своєю діяльністю внесли вагомий внесок у розвиток держави. Серед таких гостей був і І.Климишин. Його запрошували й на традиційні Дні міста, на зустрічі з молоддю. Удостоїли звання Почесного громадянина Лановець.

OLYMPUS DIGITAL CAMERA

Місцевий краєзнавець та своєрідний біограф Івана Антоновича Климишина Володимир Довгалюк разом із колегами-освітянами облаштували у Печірнянській школі краєзнавчий музей, де окрема сторінка присвячена всесвітньо відомому вченому-астроному. Тепер ці матеріали будуть представлені в Культурному центрі Єловицьких (Печірнянська школа, на жаль, закрита). Особовий фонд академіка Климишина створено й в обласному архіві Тернопільщини. Розповіді про неповторного вченого, глибоко духовну людину, відданого патріота рідної землі ввійшли до «Історії Лановеччини», до 2-го випуску літературно-мистецького, інформаційного альманаху «Лан».

  Щирі слова побажань шановному Івану Антоновичу Климишину з нагоди 90-літнього ювілею висловлюють освітяни й просвітяни Лановеччини, вся громадськість: ми горді тим, що Ви побачили світ на нашій волинській землі, яка залишається для Вас рідною. Ми вдячні Вам за ту велику працю і внесок у вітчизняну та світову астрономічну науку, чим прославили Україну. Ваше життя та праця – зразок і орієнтир для юного покоління, яке мріє про підкорення висот в різних галузях науки, техніки, мистецтва, культури, духовності. І всі ми, Ваші земляки, бажаємо Вам міцного здоров’я, довгої та плідної осені життя на славу української науки, на примноження добробуту і щастя родини та рідної землі. Нехай Господь благословляє Вас і всю родину добром, миром, любов’ю і щастям!

Марія РОМАНЧУК