Віктор Гудзь виховувався в родині, де поєднувалися прагнення до знань і повага до праці. Мати працювала вчителькою у Лановецькій ЗОШ №1, батько – на заводі ЗБК (залізобетонних конструкцій), а згодом – на цукровому заводі. Син навчався у Лановецькій ЗОШ №2.
Після 9 класу школи у професійно-технічному училищі здобув спеціальність кондитера. В армії служив прикордонником. У 2005 році поступив на службу в міліцію, де працював до 2018 року.
Непросто складалася особиста доля, але сина і рідних виховував справжніми мужчинами, які мають завдяки праці зайняти гідне місце у суспільстві і завжди стояти на захисті людей та батьківщини. У 2019 Віктор Гудзь після звільнення зі служби в РВ МВС вирушив до Польщі, де працював разом із пасинком.
У 2022-му, коли почалося широкомасштабне вторгнення московських військ в Україну, повернувся в Ланівці і був зарахований до роти охорони, яку очолив Валерій Бондарець. У жовтні 2023-го був направлений на Львівщину, де три дні проходив інструктаж, бойове злагодження при формуванні складу 24-ї окремої механізованої бригади ім. короля Данила, яка після ротації вирушала на Донеччину. Тут Віктор Гудзь у підрозділі штурмовиків брав участь у бойових діях у Торецьку, а згодом його перевели у відділення саперів.
Воєнні дії вимагають ретельної підготовки солдатів. Це стосується і саперної справи, яку треба серйозно опановувати. Помилка саперові коштує життя. При цьому, як розповідав Віктор, дуже важливі згуртованість, взаємопідтримка воїнів. Таке фронтове братство дає можливість успішно виконувати бойові завдання. А поруч з Віктором в Торецьку були й земляки, зокрема Павло Трач, а близько в підрозділах – Тарас Попенко, Віктор Прокоп’юк. Постійно підтримує контакти із досвідченим військовиком Віктором Ратушком, який сьогодні очолює танковий батальйон і знаходиться на Запоріжжі.
Зранку щодня інженерно-саперний підрозділ приступає до “роботи” – мінування території, якою передбачаються наступальні дії ворога, розміновування, очистка напрямків для бійців інших підрозділів. Діяти треба обережно, бо небезпека може критися на кожному кроці. На жаль, іноді сприяють ворожим діям і ті “ждуни” на території східної України, які просякнуті рашистською пропагандою. В таких умовах часто треба дбати й про харчування, для чого продукти купують у місцевих жителів, в яких кілограм картоплі коштує 30 грн. Надійну підтримку постійно відчувають від волонтерів – цікавляться, приїжджають з Червонограда, з Миколаївської області, телефонують і наші лановецькі волонтери й небайдужі люди. За це їм вдячність і вітання передають із території бойових дій.
Нещодавно старший солдат сапер Віктор Гудзь перебував у відпустці – трохи перепочив, відчув домашнє тепло, поспілкувався з друзями, волонтерами. Валерій Собчук передав йому рюкзак сапера.
Відвідував, виходив на зв’язок і з своєю родиною. Син Ігор, який навчається в 11 класі Юськовецької школи, хоче бути офіцером, тому серйозно готується до вступу у військове училище.
Михайло Гінда, який відслужив строкову службу, тепер навчається в Київському Національному університеті оборони України ім. І. Черняховського, а Денис Кирилюк у складі 25 ОПДБр протистоїть ворогові під Ізюмом.
Вітчим Віктор Вікторович – приклад для хлопців. Водночас велику моральну підтримку вони відчувають від дружини й матері Вікторії, сестри, батьків. Так мужні мужчини в родині захищають рідну землю, а молодші готуються зміцнювати Збройні Сили України. З такими синами Україна має майбутнє. Тож хай береже Господь мужніх захисників і дасть сили всьому нашому народові подолати ворога та створити міцну державу для майбутніх поколінь!
Марія РОМАНЧУК
