9 і 10 березня — шевченківські дні. Тарас Шевченко – особлива постать українського народу, який уособлює його незламність, патріотизм, любов до свободи, правди, честі, гідності. У захисників Вітчизни вже в новітні часи часто в окопах, рюкзаках — «Кобзар». Його твори перекладені більш як на сто мов. Пам’ятники Кобзареві встановлено у 35 країнах світу, 1256 — в Україні. На Лановеччині — у Вербовці, Буглові, Ланівцях.
Світ за 209 років, що минають від дня народження Великого Кобзаря, пройшов складний і вагомий шлях, який дав можливість зрозуміти й оцінити велич отих «малих, рабів німих». Іменем сина кріпака названо кратер однієї із планет, кораблі, міста й села, вулиці, його портрет – на грошових купюрах, на його честь випускають марки. Найпрестижніша премія України також носить ім’я Тараса Шевченка. І ми можемо гордитися, що серед лауреатів Національної Шевченківської премії наші земляки: письменник, літературознавець, художник Григорій Максимович Штонь (відійшов у засвіти у 2021 р.) та художник Іван Степанович Марчук.
У ці дні, коли тривають важкі бої з московським агресором, Шевченко із своїм Словом серед наших незламних захисників. І на усіх шевченківських заходах у школах чи дошкільних закладах, в бібліотеках чи клубах, які доводиться проводити в проміжках між повітряними атаками рашистів, Культурному Центрі Єловицьких звучать пісні, звучать слова, які кличуть до боротьби з ворогом, надихають на перемогу.
Свою Україну любіть,
Любіть її во время люте;
В останню тяжкую минуту
За неї Господа моліть…
Нещодавно на чергову зустріч зібралися члени Клубу активного довголіття у Лановецькій міській публічній бібліотеці.
Ведучі Світлана Пчола та Богдан Кукуруза перегорнули сторінки життя Тараса Шевченка, який прожив 47 років, з них 24 був кріпаком, 10 – невільником, на засланні, і тільки 13 – на волі, якої, по правді, й не було. За цей час створив свій безсмертний «Кобзар», написав 9 повістей, п’єсу «Назар Стодоля», уривки деяких інших драматичних творів, шоденник, листи. Він отримав звання академіка Академії мистецтв і в його спадщині — 835 творів живопису й графіки.
Розповіді про життєвий шлях Тараса Григоровича підсилювали поезії, які читали школярі.
Поезія Т.Шевченка надихнула на нові вірші й місцевих поетів, учасників Клубу
Богдана Кукурузи:
Україно моя,-
Ти – мій спів солов’я.
Україно моя –
Рідна мати!
Україно моя,
Ти – мій спів солов’я,
Не задушений спів
«Старшим братом»!
Українці-сини,
Піднімайтесь з колін!
Українці мої,
Нас багато!
Розгинайтесь, сини,
Піднімайтесь з колін,
Ні, не скорені ми
«Старшим братом»!
Феодосія Рикуна:
І в Україні геній народився-
Мойсей вільного народу:
Наш Пророк – Шевченко невмирущий,
Син народу за свободу.
Він словом будив і вірою своєю
Народ возвеличив: дав
Кресало в руки – над пітьмою
Шлях у віки над прірвою вказав.
Борітеся! В них правда й воля,
Земля обітована тут,
Богом освячена нам доля,
В заповідях наша путь…
Леоніда Кирильчука:
Кайдани воля перетерла,
Зірвала грати, вийшла у світи,
Сказала: «Досить на колінах спати!»
І царя чужого стерегти.
Ніч, що віками тривала-
у мороці жили донині-
Пророцтва Шевченка порвали
Возз’єднали люд України.
І другого не буде шансу,
Якщо в єднанні ми не разом.
Відкиньте фальш, дешеві фарси.
Міць та єдність в масах множте!
Заклик Великого Кобзаря до єдності: «Обніміться, брати мої, молю вас, благаю!» наш народ відчув і здійснив у час страшної московської навали, яка хоче знищити нашу землю, культуру, мову, наші здобутки в економіці, навіть у побутовому житті. І звучали слова ведучих: «Ми обнялися, Тарасе! Так, як ніколи досі. Хтось захищає нашу свободу зі зброєю в руках; хтось веде інформаційну війну; хтось дбає про біженців; хтось переказує кошти на потреби ЗСУ; хтось евакуює, рятує з-під завалів; хтось допомагає своїм близьким і вже будує план відновлення країни… Усі важливі і потрібні! Й надалі тримаймося в загальнонаціональних обіймах, щоб здобути перемогу і відновити державу! І на оновленій землі врага не буде-супостата! А буде син, і буде мати, і будуть люде на землі! Усе буде Україна!»
Звучали пісні на слова Т. Шевченка у виконанні Софії Рижевської із подругами-вокалістками, а також чоловічого дуету – Феодосія Рикуна та Леоніда Кирильчука.
А завершальним акордом зустрічі були слова «Заповіту», який прочитали Анастасія Яворська та Аня Гнатюк.
Марія РОМАНЧУК
