Якою є во время люте любов до України нащадків Кобзаря

  9 і 10 березня — шевченківські дні. Тарас Шевченко – особлива постать українського народу, який уособлює його незламність, патріотизм, любов до свободи, правди, честі, гідності. У захисників Вітчизни вже в новітні часи часто в окопах, рюкзаках — «Кобзар». Його твори перекладені більш як на сто мов. Пам’ятники Кобзареві встановлено у 35 країнах світу, 1256 — в Україні. На Лановеччині — у Вербовці, Буглові, Ланівцях.

  Світ за 209 років, що минають від дня народження Великого Кобзаря, пройшов складний і вагомий шлях, який дав можливість зрозуміти й оцінити велич отих «малих, рабів німих». Іменем сина кріпака названо кратер однієї із планет, кораблі, міста й села, вулиці, його портрет – на грошових купюрах, на його честь випускають марки. Найпрестижніша премія України також носить ім’я Тараса Шевченка. І ми можемо гордитися, що серед лауреатів Національної Шевченківської премії наші земляки: письменник, літературознавець, художник Григорій Максимович Штонь (відійшов у засвіти у 2021 р.) та художник Іван Степанович Марчук.

  У ці дні, коли тривають важкі бої з московським агресором, Шевченко із своїм Словом серед наших незламних захисників. І на усіх шевченківських заходах у школах чи дошкільних закладах, в бібліотеках чи клубах, які доводиться проводити в проміжках між повітряними атаками рашистів, Культурному Центрі Єловицьких звучать пісні, звучать слова, які кличуть до боротьби з ворогом, надихають на перемогу.

Свою Україну любіть,

Любіть її во время люте;

В останню тяжкую минуту

За неї Господа моліть…

  Нещодавно на чергову зустріч зібралися члени Клубу активного довголіття у Лановецькій міській публічній бібліотеці.

  Ведучі Світлана Пчола та Богдан Кукуруза перегорнули сторінки життя Тараса Шевченка, який прожив 47 років, з них 24 був кріпаком, 10 – невільником, на засланні, і тільки 13 – на волі, якої, по правді, й не було. За цей час створив свій безсмертний «Кобзар», написав 9 повістей, п’єсу «Назар Стодоля», уривки деяких інших драматичних творів, шоденник, листи. Він отримав звання академіка Академії мистецтв і в його спадщині — 835 творів живопису й графіки.

  Розповіді про життєвий шлях Тараса Григоровича підсилювали поезії, які читали школярі.

Поезія Т.Шевченка надихнула на нові вірші й місцевих поетів, учасників Клубу

Богдана Кукурузи:

Україно моя,-

Ти – мій спів солов’я.

Україно моя –

Рідна мати!

Україно моя,

Ти – мій спів солов’я,

Не задушений спів

«Старшим братом»!

Українці-сини,

Піднімайтесь з колін!

Українці мої,

Нас багато!

Розгинайтесь, сини,

Піднімайтесь з колін,

Ні, не скорені ми

«Старшим братом»!

Феодосія Рикуна:

І в Україні геній народився-

Мойсей вільного народу:

Наш Пророк – Шевченко невмирущий,

Син народу за свободу.

Він словом будив і вірою своєю

Народ возвеличив: дав

Кресало в руки – над пітьмою

Шлях у віки над прірвою вказав.

Борітеся! В них правда й воля,

Земля обітована тут,

Богом освячена нам доля,

В заповідях наша путь…

Леоніда Кирильчука:

Кайдани воля перетерла,

Зірвала грати, вийшла у світи,

Сказала: «Досить на колінах спати!»

І царя чужого стерегти.

Ніч, що віками тривала-

у мороці жили донині-

Пророцтва Шевченка порвали

Возз’єднали люд України.

І другого не буде шансу,

Якщо в єднанні ми не разом.

Відкиньте фальш, дешеві фарси.

Міць та єдність в масах множте!

  Заклик Великого Кобзаря до єдності: «Обніміться, брати мої, молю вас, благаю!» наш народ відчув і здійснив у час страшної московської навали, яка хоче знищити нашу землю, культуру, мову, наші здобутки в економіці, навіть у побутовому житті. І звучали слова ведучих: «Ми обнялися, Тарасе! Так, як ніколи досі. Хтось захищає нашу свободу зі зброєю в руках; хтось веде інформаційну війну; хтось дбає про біженців; хтось переказує кошти на потреби ЗСУ; хтось евакуює, рятує з-під завалів; хтось допомагає своїм близьким і вже будує план відновлення країни… Усі важливі і потрібні! Й надалі тримаймося в загальнонаціональних обіймах, щоб здобути перемогу і відновити державу! І на оновленій землі врага не буде-супостата! А буде син, і буде мати, і будуть люде на землі! Усе буде Україна!»

  Звучали пісні на слова Т. Шевченка у виконанні Софії Рижевської із подругами-вокалістками, а також чоловічого дуету – Феодосія Рикуна та Леоніда Кирильчука.

  А завершальним акордом зустрічі були слова «Заповіту», який прочитали Анастасія Яворська та Аня Гнатюк.

Марія РОМАНЧУК