icon clock31.01.2024
icon eye656
Волонтерство

Лановеччина волонтерська. Сюжет четвертий: “прапори просимо підписувати, щоб ви букви не позабували”

   З-за покалічених снарядами залишків дерев, зруйнованих житлових будівель та випаленої землі поволі піднімалося сонечко. У сонячний день і настрій до будь-якої праці завзятіший.

  Заїхали спочатку до бійців з батальйону “Донбас”. Віталій Вівчар просив забрати й перегнати в Ланівці машинку його побратима, якою той приїхав з дому після відпустки. Але місця тут не спокійні – обстріл може бути будь-якого дня, тож водії-волонтери виручили хлопців.

  Неподалік міста Лиман нас уже чекали Руслан Кравченко та Олег Нагорний. Треба було забрати їхнього залізного солдата на реанімацію. Потужна автівка служила воїнам у всіх ситуаціях воєнних буднів. Але й сама не уникла поранення.

  До речі, минулого року Валерій Собчук разом із Сашком Цимерманом доставили цим хлопцям УАЗ. Вірою і правдою він їм служив. Після одного з бойових зіткнень, “бобік” опинився на території, не підконтрольній жодній із сторін. Москалі хотіли його забрати собі, а наші в той час обстрілювали їх, не даючи підступитися. Так само і самі не змогли ні вдень, ні навіть вночі забрати свій УАЗ. Довго він мозолив очі окупантам, аж поки москалі нагло не розстріляли його, щоб не дістався нікому…

  Ланівчанин Руслан Кравченко та Олег Нагорний (з Буглова) практично з перших днів великої війни разом. Мужні та відповідальні бійці. Пройшли пекло і продовжують тримати оборону в гарячих напрямках фронту.

  Коли взялися ставити автографи на прапорі, то ойкали, що вже й букви позабували. “А Петрівна для того і возить прапори на підпис, щоб ви букви згадували”, – у відповідь пожартував Валєра Собчук.

  Тут, на відомому роздоріжжі, наші екіпажі роз’їхалися. Валерій Собчук та Олександр Цимерман із завантаженим на лафету баггі мали ще не вирішені справи на Донеччині. Вони передали квадрокоптер у підрозділ, де служить наша відважна Олеся Рейда, а також трохи смаколиків від турботливих земляків. Сама вона була на той час у відрядженні, тож пташку забрав її бойовий побратим.

  Зустрілися наші волонтери з Любомиром Касянчуком. А коли дочекалися необхідних документів на відпустку, то забрали додому бійців Андрія Литвинюка та Ярослава Кравця.

  «Поля облогують», – господарським оком кинув навколо фермер Богдан Полоз. Коли бачить сільгосптехніку, яка стовбичить посеред зруйнованої інфраструктури та знищеного довкілля, хлопця серце хапає. Якби його воля, він би не дав техніці псуватися, а землі – стояти неораною і незасіяною… Що ще побачили і чому не зупинялися в дорозі аж до Києва – читайте в наступному, останньому сюжеті цього рейсу.

Наталя ГАМЕРА